• Реклама

Чорт (Нечистий, Дідько, Біс, Диявол, Сатана). Слов’янська міфологія

Чорт (Нечистий, Дідько, Біс, Диявол, Сатана). Слов’янська міфологія

Чорт (Нечистий, Дідько, Біс, Диявол, Сатана, Щезник, Той, Злий) — один з найрозповсюдженіших негативних персонажів давньої української міфології та демонології християнської доби. За найдавніших часів носив ім’я й подобизну Чорнобога, котрий був антиподом Білобога і всього прекрасного на землі.
З розвитком матеріального та духовного життя давніх українців Чорнобог «переполовинився» на Чорта і Пека, володаря Пекла (за старовинними міфами, Чорнобог і його дружина Мара спородили Чорта, Пека та інші злі сили).
Уявлявся Чорт вельми різноманітне. Переважно — це худорлява, рухлива, гола людиноподібна істота невеликого зросту, з рудою шерстю, що густо вкриває все тіло. Має коротенькі ріжки на круглій свинячоподібній голові. Очі круглі, малі, червоні. Замість носа — свиняче рило. Зуби дрібні, але гострі. Кігті — на руках, .ліктях, колінах і ногах. Довгий вертлявий хвіст. З одягу — куці ногавиці.
Здатен блискавично переміщуватися в повітрі й миттєво перевтілюватися в людей, звірів і неживі предмети. За легендами, найчастіше перевтілюється у вовка, «знайомого кума», вояка, барана, кота, півня, мишу і т. п. Молоді чортики прибираються у вродливих парубків, приходять на вечорниці з горілкою («чортове пійло», «чортами вигадане») та ласощами, пригощають дівчат, зманюють їх, лягають спати з ними й залоскочують до смерті.
За легендою, Чорт спочатку був один на увесь світ (як син Чорнобога і Мари). Але йому надокучило «без товариства», і він пішов у Вирій до Білобога, заклявся не робити зла людям, а за те — дати йому «товариша». Білобог повірив Чортові й дозволив підійти до озера, вмочити у живу воду пальця й стріпнути позад себе, внаслідок чого з’явиться «товариш». Однак Чорт умочив не пальця, а всю руку та як став нею стріпувати, то з безлічі крапель утворилися тринадцять чортячих полчищ («дружин»), які тут же збунтувалися проти Вирію. Розгнівані боги скинули чортів з Вирію. Вони летіли до землі, за легендою, сорок діб, а коли Білобог сказав «амінь», то «кожен де був, там і лишився: у воді — водяник, у лісі — лісовик, у болоті — болотяник, у полі — польовик» і т. д.
Чорти, за повір’ям, — безсмертні, їх «ніщо не бере», окрім стріл Перуна. Тільки блискавка Перуна може вбити чорта навіки (в цій особливості вчувається старовинне походження міфу). Тож, якщо блискавка спалила дерево, під ним перебував чорт; коли в грозу згоріла хата — туди забіг був дідько.
Чорти, згідно з повір’ям, поділяються на «дурних» і «мудрих». «Мудрі» навчили людей добувати вогонь, робити вози і млини, пекти хліб, ковалювати, мірошникувати тощо. «Дурні» — вигадали горілку, корчму і корчмаря, куриво, люльку, злі слова і т. п.
Бувають і «збиточні» чорти, які їздять верхи на конях, аж з тих піна летить, перевертають вози з снопами, б’ють людей, топлять їх у воду тощо. Є повір’я і про «справедливих» чортів: бідний брат, якого зухвало обдурив і прогнав старший, приносить скромну вечерю старцеві (перевтіленому Чортові) й одержує щедру винагороду, ціле багатство, а коли приносить вечерю багатий, його «старець» карає і т. д.
За легендами, чорти люблять позбиткуватись над людьми: п’яного проведуть буцімто в розкішний палац, нагодують, напоять «заморськими винами», укладуть у перину, а коли чоловік проснеться, помічає, що лежить у калюжі серед болота. Особливо розповсюдженими були народні оповіді про «знайомого кума», який кличе родичів у гості, наливає їм чарки, а коли вони перед питтям перехрестяться, бачать, що сидять на цямрині й тримають у руках очеретинку і т. п.
Численні міфи, легенди, оповіді про Чорта відігравали позитивну роль у боротьбі проти зла і злодіянь, в утвердженні здорової народної моралі (За В. Гнатюком).

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Волос (Велес, Влас, Влес, Велес, Веліяс, Веліас, Веліат, Віл, Скот, Чур, Чурила) — Бог Міжсвіття і Прикордоння, Великий Чур-Охоронець усіляких меж. Велес — Бог мудрості, багатства і худоби. Покровитель волхвів. Син Рода і Корови Земун. Давній, хтонічний бог. Пов’язаний з Нав’ю, Яв’ю і Прав’ю водночас. Бог худоби, чередників та музик. За легендами, Волос — опікун усього тваринного світу, він поріднив людину і тварину, привчив давніх українців не вбивати, а пасти тварин, запрягати їх в плуга та воза, брати від них молоко, вирощувати їх на м’ясо та шкуру.

Всевишній — щось розумом неосяжне, незмінне, вічне і єдине у своєму роді, яке об’єднує в собі усе відносне, мінливе, тлінне і численне, всі існуючі світи і всесвіти, усі енергії, явища і тимчасові цикли, тобто — є Абсолютом.

Вясновка (Веснянка) —  богиня весни, рівнозначна Ладі, всенародне свято.

Чорт (Нечистий, Дідько, Біс, Диявол, Сатана). Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія

Комментарии закрыты.