Коні — священні тварини. Слов’янська міфологія

Коні — священні тварини. Слов’янська міфологія

Коні — священні тварини в давніх українців. Старовинний міф оповідає про те, що бог дужості і війни Тур заходився будувати земляні вали проти диких кочових племен і примусив рід Панів (найдавніше і наймудріше давньоукраїнське плем’я, частина якого переселилася у XVIII ст. до н. е. на територію Північної Італії та Палестини) звозити землю влітку на санях (на той час ще не винайшли колесо). Пани взялися за роботу і виконали свою повинність — нагорнули земляний вал на терені свого племені, а далі виконувати каторжні роботи відмовились. Розгніваний Тур, який недолюблював розумних, перетворив неслухняних людей у коней, котрих і запряг у сани. Коляда пожаліла коней і опустила з неба колесо. (За М. Кожухар-Плачиндою).

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Табунник — божество, що охороняло табуни коней від звіра та хвороб.

Тур — божество плодотворного начала, бик бога-громовика. Народні пісні, які співаються при зустрічі весни, згадують Тура — молодецького молодця і сполучають його ім’я з іншими прозваннями Перуна: «Ой, Тур-Дид-Ладо!».

Уд  — одне з найдавніших і потаємних слов’янських божеств, дух-покровитель любовного зв’язку, любострастя.

Коні — священні тварини. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія