Капища — культові споруди. Слов’янська міфологія
Капища (Контини, Храми) — язичницькі, здебільшого дерев’яні, культові споруди та місця для вшанування богів, жертвоприношень, різних треб тощо.
Як правило, Капища за будь-якого розміру поділялися на дві половини — передню (простору, для язичників) і власне святилище, де горів вічний вогонь, стояло дерев’яне скульптурне зображення Головного Бога і куди мали право заходити лише волхви та огнищани, які підтримували вічний вогонь. Розмежовувалося Капище трьома чи чотирма різьбленими стовпами.
Дах Капища високий, гострий, похилий, яскраво розмальований. Його криси спадали до землі. Стіни передньої частини прикрашалися рогами, черепами звірів, червоними тканинами. На стінах як зовні, так і всередині вирізьблювалися зображення богів, людей, птахів, звірів, комах, священних дерев і рослин тощо.
Будувалося Капище головним виходом на захід з тим, щоб язичники, вклоняючись вогню і богам, були обернуті на схід, до Сонця. Довкола Капища містився двір, обнесений різьбленою огорожею. За звичаєм після богослужіння й жертвоприношень влаштовувалася загальна учта (бенкет), для чого довкола Капища робилися прибудови на випадок негоди тощо.
За свідченням арабських письменників (Масуді та ін.), давні українці мали й кам’яні Капища, оздоблені мармуром, дорогоцінним камінням та численними скульптурними зображеннями богів.
Іноді Капища розміщалися простонеба, зокрема на різних узвишшях, верхів’ях гір, на скелях, у лісах і гаях, понад ріками, озерами — скрізь, де, за повір’ям українців, могли проживати божества.
З найдавніших часів відомі укріплені Капища — городища (діаметр 10—80 метрів, висота насипаних валів 3—20 метрів). У городищах, окрім богослужіння й жертвоприношень, у Капищах спалювали мертвих.
Існували Капища окремим — найбільшим — богам: Перуну, Дажбогу, Велесу, Світовиду, Радегосту, Ладі та ін.
Капища свідчать про високий рівень будівництва та мистецьку культуру давніх українців (За Я. Головацьким).
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Злидень (Злидні) — в східнослов’янській міфології злі духи, маленькі істоти, які, оселившись за піччю (як домовий), залишаються невидимими і приносять будинку нещастя.
Зустрічник (рос. Встречник) — злий дух, який у вигляді вихору мчить по проїжджих дорогах за душею вмираючого злочинця або вбивці.
Ічетік (Ичетик) — злий дух з роду водяних і їх помічник. Не має сили свого могутнього родича, та і сам дрібніший, хоча такий же зелений, увесь обліплений п’явками і водоростями, випливає у супроводі жаб і водяних гадів.
Капища — культові споруди. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія