Біла баба — образ смерті. Слов’янська міфологія

Біла баба — образ смерті. Слов’янська міфологія

Біла баба — носій хвороби; дух долі; образ смерті. Щоб Біла баба не увійшла до будинку і не заподіяла нещастя, під ґанком заривали кобилину голову, вішали косу над воротами або на верхньому косяку дверей, встромляли під матицею ялівцеву гілку, прибивали до порогу підкову.
Перед кончиною вмираючий іноді бачив смерть в образі жінки, одягненої у біле. Мандрівниця в білому — вісниця долі; зі свічкою в руках вона несподівано з’являється перед подорожніми і передбачає майбутнє.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Дажьбог (ДайБог, Великий Дид родів ярийських (арійських), син Білбога і Лади). Дажьбог дарує Землі і людям такі великі блага як світло і тепло, тому і отримав своє ім’я-приставку «дажь» (що дає). З цієї ж причини Дажьбог є єдиним з богів, кого можна просити про що завгодно, а саме Його ім’я міцно увійшло до розмовного ужитку у виразі «Дай Бог». Дажбог (Даждьбог, Сонце-бог) — за найдавніших часів бог Сонця, світла й добра.

Жив — чоловіче Вселенське Начало, позитивна, сонячна енергія Янь, в грецькій транскрипції — Жив-Зив-Зев-Зевс.

Жива — жіноче Вселенське Начало, негативна, місячна енергія Інь.

Біла баба — образ смерті. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія