Банник — дух лазень. Слов’янська міфологія

Банник — дух лазень. Слов’янська міфологія

Банник (Банний, Байник, Баінник, Баенник) — дух лазень, злісний стариган, одягнений в одіяння з опалого з банних віників листя. Досить часто Банники одружуються на Кікіморах, союз з якими породжує Анчуток.
Оселяється в усякій лазні за кам’янкою, усього ж частіше під полком, на якому зазвичай паряться люди. Він представляється у вигляді крихітного, але дуже сильного старичка, голого, з довгою, покритою пліснявою бородою.
«Немає ні зліше за банника, та ні його добріше», — говорять на Новгородчині, але твердо вірять в його готовність шкодити і строго дотримуються правил догоджання і підлабузнювання. Його злій волі приписують непритомність і нещасні випадки, що іноді відбуваються в лазні. Улюблена розвага Банника — шпарити окропом, розколювати камені в печі-кам’янці і «стріляти» ними в людей. Може він і затягнути в гарячу піч і здерти жмут шкіри з живої людини.
Вважають, що Банник завжди миється після всіх, а тому четвертої зміни або четвертої пари усі бояться: «він» накинеться, стане кидатися гарячим камінням, плескатися окропом; якщо не втечеш уміючи, тобто задом наперед, він може зовсім ошпарити. Цю годину (після трьох змін) дух вважає своєю і дозволяє митися тільки бісам: для людей же банна пора призначена близько 5—7 години опівдні. Банник прагне володіти лазнею окремо і невдоволений всяким, хто посягнув на його права, хоч би і тимчасово. Знаючи про це, рідкісний подорожній, захоплений ніччю, наважитися шукати тут притулку.
Оскільки на Баннику лежить прямий обов’язок видаляти з лазні чад, то його ж право наводити чад на тих, ким він невдоволений. Втім, з ним можна і порозумітися. Обізнані люди завжди залишають Баннику хорошу пару, свіжий віник і балію води, а також підлабузнюються до Банника тим, що приносять йому в пригощання шматок житнього хліба, круто посипаного сіллю. А щоб назавжди відняти у нього силу, йому приносять в дар чорну курку.
Ніколи не можна в лазні підганяти один одного, бо Банник цього не терпить і гнівається. А вже якщо потрапив під руку Баннику, потрібно вибігти з лазні і покликати на підмогу Овинника або Домовика: «Батюшка, виручи!».

Мешкаючи у безпосередній близькості від людини, вони намагаються не показуватися на людях, але вимагають строгого собі підпорядкування. Умови їх прості: лазня повинна стояти там, де того бажав її справжній, містичний хазяїн. Інакше Банник не чекав із помстою. Діяв він досить підло і напевно — аж до наслання на людей смертельних хвороб. Проте варто було перекласти лазню — і хворий, стоячи вже однією ногою в могилі, йшов на поправку. Деякі люди запевняють, що бачили його і що він старий, як і усі духи, йому споріднені: недаремно ж вони прожили на білому світі незліченну кількість років.

ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ

Олена Прекрасна — героїня чарівних слов’янських казок названа так, звичайно, на честь старогрецької Олени, через яку втрачали голову усі чоловіки і була до основи зруйнована Троя.

Очниця — міфічна потвора, що осліплювала людей, несла їм хворобу очей.

Посох (палиця) — один із основних атрибутів учасників різних обрядів, у т.ч. ритуальних обходів (колядників, полазника, кукерів та ін.), демонів; аналогічний жезлу, палиці, лозині, гілці, а також деяким предметам домашнього начиння (коцюбі, рогачу, помелу, лопаті).

Банник — дух лазень. Слов’янська міфологія

Повернутися на сторінку слов’янська міфологія