Баба Яга. Слов’янська міфологія
Баба Яга (в слов’янській міфології) — лісова стара чарівниця, відьма. Згідно з казками східних і західних слов’ян, Баба Яга живе в лісі в «хатинці на курячих ніжках», пожирає людей; огорожа навколо хати — з людських кісток, на огорожі черепа, замість засува — людська нога, замість замків — руки, замість замка — рот з гострими зубами. У печі Баба Яга намагається зажарити викрадених дітей. Вона — антагоніст героя казки: прилетівши в хату і заставши в ній героя, вирізує у нього зі спини ремінь і тому подібне. У деяких казках Баба Яга (Яга Ягишна, словенск. Єжи-баба) — мати зміїв, супротивників багатиря.
Окрім образів Баба Яги — воячки і викрадачки, казка знає і образ дарувальниці, помічника героя. У Баба Яги одна нога кістяна, вона сліпа (чи у неї болять очі), вона — стара з величезними грудьми. Зв’язок з дикими звірами і лісом дозволяє виводити її образ з давнього образу хазяйки звірів і світу мертвих. В той же час такий атрибут Баби Яги, як лопата, якою вона закидає в піч дітей (перепікання дитини), узгоджуються з інтерпретацією казок про неї як про жрицю в обряді ініціації. Персонажі, схожі з Бабою Ягою, відомі в германській (Фрау Холле в нім. казках), грецькій (Каліпсо) та інших міфологіях.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Зозуля — один із найбільш міфологізованих птахів у слов’янській традиції. Згідно із повір’ями, у Зозулі немає пари: чоловік її потонув або вона сама вбила його, зжила зі світу або заховала під міст. Зозуля (Віщунка, Віщуха) — один з найдавніших персонажів української міфології.
Ирій-сад (Вирій) — давня назва раю у східних слов’ян. Світле небесне царство знаходиться по той бік хмар, а може бути, це тепла країна, що лежить далеко на сході, біля самого моря, — там вічне літо, і це — сонячна країна.
Караконджо — у південнослов’янській міфології це водяні демони, які виходять в розпал зими з води на сушу після опівночі.
Баба Яга. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія