Анти — давньоукраїнські племена. Слов’янська міфологія
Анти (Велетні, Дужі)
1. Первісна назва воїнів (першокозаків) давньоукраїнських племен, які заселяли Іллірію та інші території давньої Італії, Греції тощо.
Про популярність Антів свідчать старовинні топоніми: давньоукраїнське войовниче плем’я з-над Росі Вовки, заселивши в II тис. до н. е. узбережжя Тиренського моря, одне зі своїх міст, як свідчить Тіт Лівій, назвало Анти (Апшші). Під час заснування Риму один з його пагорбів було названо Апіораіз (поле Анта) і т. п. Наскільки Анти — люди надзвичайної фізичної сили й високої духовності — мали вплив на давній світ, свідчить той факт, що їхнє ім’я пов’язане з великим історичним періодом в історії людства: античний світ, антична культура і т. п.
2. Об’єднання давньоукраїнських племен, що в III—VIII ст. н. е. утворило могутню, стабільну і першу в історії українського народу об’єднану Українську державу, яку арабські мандрівники називали Оратанією (Артанією, Ратанією).
Період Антської держави (Антії-України) археологи пов’язують з розвитком Черняхівської культури, тобто з розквітом давньої української етнокультури. Зокрема, за часів Антії-України великого розквіту набула українська писемність («буквиця», «Іванове письмо»). Численні археологічні знахідки вказують на те, що українці-анти III—VIII ст., крім свого рідного, знали давньогрецьке письмо й латинь.
Анти займалися орним землеробством (із застосуванням залізного плуга), осілим тваринництвом, мисливством, рибальством.
За дослідженнями М. Брайчевського, високого рівня досягли народні промисли, ремесла — залізоробне, гончарне (із застосуванням гончарного круга), гутне виробництво та ін. Розвивався залізорудний промисел, металургійна справа (із застосуванням домниць). Особливого розквіту набуло ужиткове мистецтво, особливо — ткацтво, золотарство, мосяжництво, різьба по дереву й по кості і т. д.
За Антської держави панувало індивідуальне землекористування та приватне землеволодіння. Розвивалося приватне господарство. Широкого розвитку набула торгівля на основі грошового обігу. Налагоджувалися міцні економічні відносини із зарубіжжям — передусім з арабськими країнами, Римом, Візантією, Грецією та Єгиптом. Зовнішня торгівля сприяла збагаченню і зміцненню Антської держави.
Для державного устрою Антів характерне гармонійне поєднання автократії і демократії: законодавчою владою є віче, виконавчою — цар (рекс) і воєводи на місцях. За адміністративно-територіальним устроєм Антська держава була першою в історії давньої України унітарно-централізованою державою, що дало змогу об’єднати всі давньоукраїнські племена від Венедського (Балтійського) моря до Євксинського (Чорного) та від Лаби (Ельби) і Одру (Одеру) до Дону. Столицею Антії-України був Київ.
За описом Прокопія Кесернійського, Анти мали потужну військову організацію, що могла виставити 100-тисячне військо.
Одним із найвідоміших і найславетніших державних діячів Антії-України був цар Бож (IV ст. н. е.), історична заслуга якого — в об’єднанні давньоукраїнських племен (укрів, росів, полян, деревлян, сіверців, уличів, тиверців та ін.) у міцну всеукраїнську спільноту. Це дало змогу Божеві зупинити навалу готів (об’єднання давньогерманських племен) і вщент розгромити готське військо на чолі з королем Вінітарієм (385 р. до н. е.). Готи змушені були платити Антам данину. За кілька років після поразки Вінітарій пішов на підступність і запросив Божа та його соратників на бенкет миру. Бож повірив у щирість готського короля і прибув з усіма своїми воєводами та синами. Під час бенкету Божа та його сімдесят воєвод і синів підступно та віроломно схопили і розіп’яли на хрестах, які виставили на дорогах Антії-України. У той же час Вінітарій з військом захопив Київ і назвав його Данапрштадтом. Окупація готів тривала 8 місяців. Боротьбу проти віроломних ворогів очолили Волхви. Навесні 391 р. вони зібрали військо з усієї Антії-України й повели проти нападників. Першу й другу битву Анти програли, під час третьої завдали нищівної поразки готам. Вінітарія було вбито. Антія-Україна відродила свою міць. У подальшій боротьбі проти готів та інших варварських племен Анти об’єдналися з гуннами, і очолив їх київський воєвода Аттила (За І. Біликом-Гатилом). У союзі з гуннами Антія-Україна набула нового розвитку й піднесення, її міць і єдність порушили і зруйнували київські князі у X—XIII ст. своїми міжусобицями, скасуванням язичництва, віча та духовної влади волхвів.
Період Антської держави ІІІ—VIII ст. н. е. — славна сторінка в історії українського народу, зокрема — в історії його державності. В цей період найвищого розквіту досягла і давньоукраїнська міфологія. Найпопулярніші боги в Антів: Дажбог, Дана, Додола, Жива, Коляда, Купайло, Лель, Мокоша, Овсень, Перун, Світовид, Стрибог, Велес, Числобог, Ярило та ін.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Гамаюн — віщий птах, посланець богів, їх глашатай, який співає людям божественні гімни і провіщає майбутнє тим, хто уміє чути таємне.
Глуханя — міфічна потвора, яка відбирала в людей слух і мову.
Голка (ігла, шпилька) — в народній культурі предмет-оберіг і водночас знаряддя порчі.
Гориня, Дубиня і Усиня — три багатирі — велетні із казок. Вони мають надлюдську силу, яка призводить до порушення природного порядку, що утруднює дії головного героя.
Анти — давньоукраїнські племена. Слов’янська міфологія
Повернутися на сторінку слов’янська міфологія