Жо Давнього Китаю — священне дерево. Китайська міфологія
Жо (у китайській міфології) — священне дерево, що росте за Південним морем, між річками Хейшуй («Чорна») і Ціншуй («Зелена») на крайньому заході у гори Куньлунь. Листя його темно-зелене, квіти нагадують червоні лотоси, світло їх освітлює землю. Згідно з міфом, на верхівку Жо сідали десять сонць, завершаючи свій шлях по небозводу. Жо — західний еквівалент сонячного (східного) дерева фусан, що знаходиться на крайньому сході. Образ Жо неодноразово використовувався у китайській поезії (Цюй-юань — IV століття до нашої ери, Ли Бо — VIII століття нашої ери).
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Майтрея — бодхісатва і будда прийдешнього, який з’явиться в кінці нинішнього буддистського століття. У тібетському буддизмі Майтрею зображують сидячим на троні, поруч часто розташовують колесо дхарми, ступу і вазу.
Нюйва — жіноче божество у вигляді напівжінки-напівзмії. Згідно з міфами, з’єднання брата і сестри, які врятувались від всесвітнього потопу, — Фусі і Нюйви — в подружню пару сталося для відродження загиблого при катастрофі людства.
Паньгу — першопредок, породження життєдайних сил всесвіту інь і ян. У міфі про народження Паньгу оповідається, що на зорі часів всесвіт був деякою подібністю вмісту яйця.
Жо Давнього Китаю — священне дерево. Китайська міфологія
Повернутися на сторінку Китайська міфологія