Японський бог Токотаті. Японська міфологія
Аме-но Токотаті (Аме-но Токотаті-но камі) («токо» — «вічність» або як «дно», «глиб»; «тати» — «стояти», «знаходитися де-небудь»; звідси — дві можливі інтерпретації імені: «бог, що знаходиться в глибі небес», «бог, що навіки затвердився на небесах») (в японській міфології божество-одинак) — один із семи богів, що першими явилися у всесвіті, услід за Аме-но Мінаканусі і, подібно до нього, залишилися невидимими («Кодзікі», сувій I, «Час богів»; «Ніхонгі», сувій I, «Епоха богів»).
Згідно «Кодзікі», Аме-но Токотаті з’явився в перші міфічні дні творіння як втечі очерету в той час, коли земля ще не вийшла з дитинства і у вигляді медузи (давньояпонською, буквально: у вигляді плаваючого жиру) носилася по морських хвилях. У «Ніхонгі», де зафіксовано більш раннє міфологічне представлення, це божество іменується Куні-но Токотаті-но мікото («куні» — «країна», «земля»), що як би наближає його до землі, до людей і дещо зменшує його абстрактний характер.
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Акахада-но Усагі — заєць-віщун з Інаба, персонаж міфу про те, як бог О-кунінусі супроводжував своїх старших братів шукати руки діви Ягамі-хіме.
Емі-но Куні (Еміцукуні) — підземне царство вічної пітьми, країна мертвих; на давньояпонскій означає країна жовтого джерела.
Накацукуні (Асіхара-но Накацукуні) — земля людей, на відміну від рівнини Високого Неба Такама-но хара, помешкання богів.
Японський бог Токотаті. Японська міфологія
Повернутись на сторінку германо-скандинавська міфологія