Історія Стародавнього Світу, 6 клас
УРОК 1. ВСТУП
Мета: дати уявлення про історію, археологію, антропологію як науки, розвиток людства, виникнення цивілізацій.
Поняття і терміни для вивчення: Історія, цивілізація, археологія, антропологія, етнографія, речові та письмові джерела, історичний час, нова ера, календар
- Історія — наука, що вивчає минуле людства, використовуючи письмові і матеріальні свідчення подій.
- Цивілізація —спільнота людей, яка певний період час має особливі ознаки в соціально-політичній організації, культурі і економіці, спільні цінності та ідеали, ментальність.
- Археологія — наука, яка вивчає історію суспільства на основі пам’яток кам’яного, мідного, залізного віків і пізніших часів.
- Антропологія — наука, яка вивчає тілесну природу людини, її походження, розвиток, стоїть близько до суспільних наук, а також наука про походження та еволюцію людини, виникнення людських рас і варіації фізичної будови людини.
- Етнографія — суспільствознавча наука, яка досліджує народи, їх культура та побут, походження, розселення і процеси культурно-побутових відносин на усіх етапах історії людства. Етнографія — історія народу, що включає історію житла, одягу, харчування, родинного укладу, форм.
- Історичне джерело — артефакти минулого. Зміст цього поняття залежить від комплексу уявлень епохи про залишки минулого. Історичне джерело — носій історичної інформації, який виник як продукт розвитку природи та культури, що відображає людську діяльність.
Типи історичних джерел:
— письмові джерела (на папірусі, пергаменті, папері);
— речові джерела (археологія, музеєзнавство);
— усні джерела (фольклор — казки, анекдоти);
— етнографічні джерела (народні повір’я, обряди);
— лінгвістичні джерела;
— кіно- т афотодокументи. - Наша ера (нова ера) — поточна епоха, період часу починаючи з 1 року за Григоріанським календарем. Назва використовуються в християнській формі «від Різдва Христового», або — «від Р. Х.».
- Календар — дні усього року з поділом на тижні та місяці. Найдавніші календарі —cонячний календар Давнього Єгипту, сонячно-місячний календар Вавилону з періодичними циклами релігійних свят.
- Історія — події людства від минулого до сучасності; розповідь про життя народів та країн в минулому. У давні часи така розповідь мала назву літопис, бо запис подій вели «по літах» (по роках). Але люди не лише фіксували події, а й аналізували їх причини, повчальне значення. Запис історичних подій перетворився на історію.
Історія, що розповідає про шлях усього людства від найдавніших часів до наших днів, називається загальною, або всесвітньою. У ній учені виділяють такі періоди: стародавня історія, історія середніх віків, історія нового часу, новітня історія. У 6 класі вивчають історію стародавнього світу — перший період в історії людства.
Історія стародавнього світу вивчає історію тих народів, які пройшли повний шлях (цикл) свого розвитку від початку до занепаду (Ассирія, Вавилон, Рим та ін.), і тих народів, які колись давно створили високу культуру й нині продовжують свій історичний шлях (Індія, Китай). Ці народи збагатили світову культуру прекрасними творами мистецтва, технічними винаходами, науковими відкриттями, моральними вченнями.
До історії стародавнього світу належить і давня історія нашої батьківщини. Між Україною та іншими цивілізаціями стародавнього світу завжди існував тісний зв’язок. Україна входила до Середземноморської культурної зони, де колись уперше було окультурено злаки, зокрема пшеницю, і приручено диких тварин.
У Греції, Римі та інших державах добре знали про наших предків — слов’ян. Із часом до української мови увійшло чимало слів з грецької та латинської мов, а також із мов германців і кельтів — народів, які населяли в ті далекі часи Європу.
Люди, суспільства, народи не зникають безслідно. Вони залишають по собі пам’ять: будівлі, твори мистецтва, книжки, прикраси з бронзи, золота та срібла, глиняний посуд, зброю, написи і малюнки на камені, знаряддя праці та могили. За тисячоліття на Землі нагромадилося їх чимало. Учені шукають їх і вивчають. Так поступово формуються наші знання про життя народів у давнину.
Деякі стародавні архітектурні споруди збереглися донині, наприклад єгипетські піраміди, руїни давнього міста Херсо- неса біля Севастополя, Золоті ворота в Києві. Але чимало різних будівель і разом з ними багато речей, що колись слугували людям, опинилися під землею. Учених, які розкопують і вивчають давні речі й споруди, називають археологами (тобто дослідниками давнини).
У давнину траплялося, що люди змушені були кидати свої житла, рятуючись від пожежі чи нападу ворогів. Поступово ці залишки заносило землею.
Так, під час будівництва метрополітену в Києві вчені розкопали рештки стародавніх будинків на глибині 12 м. Від виверження вулкана Везувію колись загинуло римське місто Помпеї; учені знайшли його лише 250 років тому. Під водою зникла більша частина Пантікапея — колишньої столиці могутнього царства, що було розташоване біля сучасного міста Керчі в Криму. Археологи з аквалангами опускаються на морське дно, щоб дослідити його або підняти на поверхню знахідки.
Дуже часто археологи знаходять цінні для науки речі в стародавніх похованнях. У давнину людина клала в могилу свого родича багато речей, бо вірила, що все це знадобиться небіжчику. Жінку ховали з прикрасами, чоловіка — зі зброєю, царя — з коштовностями, знаками царської влади. Ставили навіть їжу в глиняному посуді.
Люди не одразу навчилися грамотно проводити археологічні розкопки. Спочатку вони шукали тільки коштовності, а прості речі викидали. Так було втрачено багато подробиць про життя стародавніх людей. Адже звичайні речі — посуд, хатнє начиння, прикраси та знаряддя праці — можуть розповісти дуже багато про те, як вони жили, чим займались. Так, знаходячи монети, учені встановлюють торгові шляхи стародавніх людей, дізнаються, де вони мандрували, з ким спілкувалися.
Речі стародавніх людей, усе, що зберегло сліди їхньої діяльності, — це речові пам’ятки історії. Вони зберігаються в історичних та краєзнавчих музеях світу.
Людина навчилася писати близько п’яти тисяч років тому. З тих часів люди почали записувати свою історію.
Писемні пам ‘ятки — це літописи, хроніки, ділові папери, документи, релігійні тексти (наприклад, Біблія або Коран), літературні твори, листи, спогади, випадкові написи. На колонах і стінах Софійського собору в Києві вчені знайшли багато написів, видряпаних гострими предметами. Це також писемні пам’ятки.
На жаль, писемні пам’ятки давнини здебільшого збереглися лише фрагментами. Час, війни, стихійні лиха псували нетривкий матеріал.
Досі вчені розшукують бібліотеку Ярослава Мудрого, великого київського князя. Знахідки давніх рукописів — дуже велика рідкість у наші дні.
Речові й писемні пам’ятки народів, а також їхні мови, традиції, вірування, свята, пісні, легенди та перекази, що сягають далекої давнини, називають історичними джерелами. Вивчення історичних джерел допомагає вченим краще уявляти життя людей у різні історичні епохи.
Кожна культурна людина з повагою ставиться до речових та писемних пам ‘яток минулого, вона ніколи не знищить речей, які дійшли до нас із давнини.
Сучасна людина звикла уявляти історію в суворій часовій послідовності. Якщо уявити довгу паперову стрічку, що розкручується з рулону, то на ній можна позначити різні події. Одні відбулися раніше, інші — після них. Така стрічка часу нагадує лінійку або шкалу термометра із зазначеними датами (схема 1). Але який же рік вважати першим на шкалі часу?
Учені домовилися вважати за початок Різдво Христове, від цієї дати почали лічити роки нашої історії. Час, що минув до народження Ісуса, називається «до нашої ери» (або «до Різдва Христового»), Після цифри року ставиться спеціальне позначення: «до н. е.» (або «до Р. X.»). Час рахують від більших цифр до менших. Століття (скорочено «ст.») позначають римськими цифрами, а роки (скорочено «р.») — арабськими. Наприклад, великий завойовник давнини Александр Македонський жив у IV ст. до н. е., він народився 356 р. до н. е., а помер 323 р. до н. е.
Час, що триває після народження Ісуса, називається «наша ера», проте спеціальне позначення (н. е) вже не ставиться. Наприклад, великий римський поет Овідій народився в І ст. до н. е., а помер в І ст., точні роки його життя: 43 р. до н. е. — 18 р. Цифри «нашої ери» рахують від менших до більших. Наприклад, римський правитель Константин був імператором з 306 р. по 337 р.
БІЛЬШІСТЬ народів у давнину сприймали час як щось непорушне, навіки застигле.
Виразним символом часу в стародавній Індії було колесо. За уявленнями індійців, колесо Всесвіту невпинно рухається і творить постійний кругообіг народжень і смертей.
Стародавні китайці сприймали час як циклічну послідовність ер, династій, царювань, що підкоряється суворому ритму. Графічно таке розуміння часу можна зобразити у вигляді пружини.
Величними пам’ятками «зупиненого» часу стародавніх єгиптян є знамениті єгипетські піраміди. Єгиптяни вважали, що світ вийшов готовим з рук Бога-творця, і тому він не змінюється, а існує вічно, завжди однаковий. Минуле та майбутнє незримо присутні в теперішньому.
Стародавні євреї, які перебували колись в Єгипті в полоні, перейняли від єгиптян їхнє бачення світу та часу.
У стародавніх греків уявлення про час і Всесвіт були подібні до індійських, єгипетських, єврейських. Греки вважали, що світ стоїть на місці або рухається по великому колу. Те, що було, знову повториться через мільйони років, коли мине так званий Великий рік, або Піфагорійська ера.
У давні часи люди вважали, що було п’ять віків, коли жили різні покоління людей. Найкращий був золотий вік, потім — срібний, трохи гірший — мідний вік, за ним — вік героїв і останній — найгірший — залізний вік, в якому живемо ми з вами. Так його назвали, бо всі знаряддя праці у людей залізні, крім того, це вік, коли люди тяжко працюють без відпочинку, їх обсіли хвороби, турботи і горе, у світі запанували зло і насильство.
Деякі сучасні вчені уявляють історію народів подібною до дерева або до життя людини, що складається з трьох основних частин: початку, середини і кінця. Кожна культура має свій початок, період розквіту та занепад. Цивілізації, що віджили, передають свої знання й досвід у спадок наступним поколінням, і так продовжується людський рід на Землі.
Запитання
- Поясни основні значення слова «історія».
- Чим займаються вчені-археологи?
- Де зберігають і виставляють для огляду речові пам’ятки історії? Як вони називаються?
- Що прийнято вважати нулем на стрічці часу?
- Які пам’ятки — речові чи писемні — ти вважаєш важливішими для вивчення історії? Чому?
- Як уявляли час стародавні народи — індійці, єгиптяни, китайці, греки? Як уявляють історію народів сучасні вчені?
- Чому символом нашого часу можна вважати циферблат годинника із секундною стрілкою, а символом часу стародавніх єгиптян — піраміду?
- Чому наші предки намагалися закінчити закладини хати до полудня?
- Що означає приказка: «У добрий час сказати, у лихий — змовчати»?
- Чому в багатьох народів є казки та легенди про золоте, срібне й мідне царства (яблуко)? Які стародавні уявлення приховані в них?
- Як ти розумієш вислів з Біблії: «На все свій час. І година своя кожній справі під небом»?
Історія Стародавнього Світу, 6 клас
Повернутися до змісту Історія Стародавнього Світу 6 клас
Наступна сторінка з Історії Стародавнього Світу 6 клас