Продовження битви. Герць Гектора з Аяксом. Троянський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
Викладено за поемою Гомера «Іліада»
Разом вийшли із Скейської брами Гектор і Паріс. Зраділи троянці, побачивши обох героїв. Знову піднеслися вони духом, і почалась запекла битва. Багатьох героїв на смерть поклали Гектор, Паріс і Главк. Почали відступати греки. Побачила це ясноока дочка Зевса й чимдуж помчала до священної Трої. Коли мчала богиня з Олімпу, зустрів її біля столітнього дуба, який ріс край поля, бог Аполлон. Він запитав богиню Афіну, чи не поспішає вона на допомогу грекам, і умовив її допомогти йому припинити битву. Згодилася Афіна. Вирішили боги припинити битву, напоумити Гектора викликати на герць найславнішого з героїв-греків. Тільки вирішили це боги, як зараз прозрів їх рішення віщий син Пріама Гелен. Підійшов він до свого брата Гектора і порадив йому викликати на герць грецького героя. Гелен відкрив Гекторові, що він чув голос небожителів, які веліли так учинити, і що не судилось Гекторові загинути у цьому герці.
Зараз перервав Гектор битву, спинив троянців; те саме зробив і Агамемнон. Заспокоїлося поле битви, і воїни, натомлені боєм, посідали на землю. Афіна Паллада і Аполлон, злетівши, наче хижі яструби, сіли на столітньому дубі, милуючись військами троянців і греків. Коли заспокоїлися всі, Гектор голосно покликав одного з грецьких героїв на герць. Він обіцяв не давати в наругу трупа вбитого і не знімати з нього панцира і вимагав, щоб це ж обіцяв і герой греків, якщо буде переможцем. Вислухали греки виклик Гектора, але всі мовчали, ніхто не зважувався вийти проти Гектора. Страшенно розгнівався на них Менелай; він сам хотів стати на герць із Гектором, але утримав його Агамемнон; боявся він, що загине брат його від руки Гектора, з яким навіть Ахілл побоювався битися. Соромив греків і старець Нестор. Та тільки стихло його гнівне слово, як відразу виступило наперед дев’ять героїв: цар Агамемнон, Діомед, обидва Аякси, Ідоменей, Меріон, Евріпіл, Фоант і Одіссей. За порадою Нестора вирішили кинути жереб між героями. Коли жеребки були покладені в шолом, Нестор почав трусити його, щоб випав чийсь жереб.
Герої благали богів, щоб випав жереб Аякса Теламоніда, Діомеда або Агамемнона. Випав жереб Аякса. Зрадів могутній Теламонід Аякс. Одяг Аякс свій панцир і вийшов уперед на місце герцю. Він ішов, подібний до бога війни Ареса, величезний, могутній і грізний. Перед собою ніс він окутий міддю щит, великий, як башта, і потрясав важким списом. Вжахнулись, побачивши Аякса, троянці, страх проник у груди Гектора. Грізно поглянули один на одного воїни. Першим кинув списа Гектор. Не пробив він щита Аяксового. Метнув свій спис Аякс і наскрізь пробив він щит Гектора. Пробив спис і панцир Гектора і розірвав хітон. Від загибелі врятувався Гектор лише тим, що відскочив убік. Вирвали списи герої і зіткнулись знову. Гектор вдарив списом у щит Теламоніда, але зігнулося вістря його списа. А Аякс ще раз пробив щит Гектора і поранив його легко в шию. Не перервав бою Гектор, він підняв величезний камінь і кинув ним у щит Аякса; загриміла мідь, що вкривала величезний щит, а Аякс схопив ще важчий камінь і з такою силою метнув його в щит Гектора, що пробив щит і поранив Гектора в ногу. Упав Гектор на землю, але бог Аполлон швидко підняв його.
Схопилися за мечі герої, вони порубали б один одного, якби не наспіли оповісники і не простерли б між ними жезлів.
— Скінчіть бій, герої! — гукнули оповісники.— Ми бачимо всі, що ви великі воїни, обох вас однаково любить Зевс. Настає вже ніч, потрібний усім відпочинок.
— Оповіснику,— звернувся Аякс до глашатая троянців,— те, що ти сказав, сказати б мав сам Гектор, адже він викликав на герць… Я готовий припинити боротьбу, коли він побажає.
Зараз відповів Аяксові Гектор:
— О Теламоніде, боги дарували тобі і зріст, і силу, і розум, ти — найславетніший з героїв Греції. Скінчімо сьогодні наш герць. Ми потім зможемо ще зустрітися з тобою на полі бою. Але, розходячись, вшануймо один одного дарунком на пам’ять про наш герць. Нехай згадують воїни Трої й Греції, що билися герої, палаючи один проти одного ворожнечею, але розійшлись примиреними, як друзі.
Сказавши це, Гектор зняв оздоблений сріблом меч і подав Аяксові, а Аякс подарував Гекторові пурпуровий дорогоцінний пояс. Так скінчився герць героїв. Раділи троянці, що неушкодженим вийшов з герцю з могутнім Аяксом Гектор, і урочисто проводжали його в Трою. Тріумфували й греки, побачивши, який могутній герой Теламонід Аякс. А цар Агамемнон влаштував бенкет на честь Аякса, скликавши на нього всіх вождів. До вечора бенкетували вожді.
Коли скінчився бенкет, старець Нестор на зборах грецьких вождів дав пораду припинити на день битву, щоб поховати вбитих героїв і спорудити мур з баштами навколо табору і кораблів, щоб був цей мур захистом грекам, а біля муру викопати глибокий рів. Погодилися з Нестором вожді і розійшлись до ранку по своїх шатрах.
Зібрали раду вождів і троянці. На цій раді Антенор радив видати грекам прекрасну Єлену і викрадені скарби. Але Паріс нізащо не погоджувався видати Єлену, він згоджувався повернути тільки скарби Менелая, додавши до них дарунки від себе. Цар Пріам дав пораду вирядити вранці до греків посланця, який мав переказати їм пропозицію Паріса, коли ж греки не погодяться з цією пропозицією, то битися далі, поки не подарують боги остаточної перемоги тій або іншій стороні. Погодились троянці з пропозицією Пріама. Коли ж настав ранок, послали вісника до греків, але відкинули вони пропозицію Паріса, погодились тільки перервати бій на день, щоб поховати вбитих воїнів.
Ще до сходу сонця взялися до поховання убитих воїнів троянці й греки. Вони звезли тіла до вогнищ і спалили їх. Потім греки спорудили за один день навколо табору високий мур з баштами і викопали перед ним глибокий рів. Дивувалися навіть боги-олімпійці, дивлячись на цю роботу греків. Тільки бог Посейдон розгнівався на греків за те, що не принесли вони жертви богам, виводячи мур. Але заспокоїв Посейдона громовержець Зевс. Він порадив йому зруйнувати потім грецький мур і знов укрити берег морським піском.
А греки, скінчивши роботу, почали готувати собі вечерю. В цей час прибули з Лемносу кораблі з вином. Зраділи греки, швидко розкупили вони вино, і почався бенкет у таборі. Неспокійний був бенкет греків. Громовержець Зевс ударами грому віщував їм багато бід. Часто опановував бенкетуючих страх, і вони розхлюпували з келихів вино. Ніхто з греків не насмілився пити, не вчинивши возливання на честь грізного Зевса. Нарешті закінчений був бенкет, і в сон поринув увесь грецький табір.