Гектор у Трої. Прощання Гектора з Андромахою. Троянський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
Викладено за поемою Гомера «Іліада»
Тим часом Гектор увійшов Скейською брамою у Трою. Зараз обступили його жінки і діти й почали розпитувати про своїх чоловіків та батьків. Але нічого не сказав їм Гектор, він звелів їм тільки молитися богам-олімпійцям. Гектор поспішив до палацу Пріама. У палаці зустріла Гектора його мати Гекаба, вона хотіла принести вина Гекторові, щоб він подкріпив свої сили, але відмовився Гектор. Він просив матір скликати троянок, щоб піднесли швидше в дар Афіні Палладі коштовне покривало, справили богині великі жертви і благали її вгамувати лютого Діомеда. Зараз виконала Гекаба просьбу сина. А він швидко вирушив до Парісових чертогів.
Гектор застав Паріса в той час, коли він спокійно оглядав свою зброю: була тут викрадена ним Єлена, вона розподіляла роботу між служницями. Почав докоряти Гектор Парісові за те що байдикує він дома в той час, коли загибель загрожує всім троянцям. Паріс відповів Гекторові, що він готується до бою, що вийти на бойовище, спонукує його і прекрасна Єлена. Звернулася Єлена з привітними словами до Гектора і просила його сісти й відпочити від бойових подвигів, а чоловіку своєму, Парісові, докоряла вона за його безтурботність, за те, що не почуває він сорому. Нарікала Єлена і на те, що стільки бід послано на Трою через неї, але не з її вини, а з вини Паріса. Та відмовився Гектор відпочити в домі Паріса; він поспішав швидше побачити дружину свою і сина, перш ніж повернеться знову до бою. Не знав Гектор, чи пощастить йому ще раз потім побачити дружину і сина, чи повернеться він живим з битви, чи боги присудили йому загинути від руки греків.
Пішов до свого палацу Гектор, але не застав там Андромахи з сином. Служниці сказали Гекторові, що дружина його, дізнавшись, що греки тиснуть троянців, побігла з сином на міські мури і там стоїть, гірко плачучи. Швидко вибіг з палацу свого Гектор і поспішив до Скейської брами. Біля самої брами зустрів він Андромаху, за нею прислужниця несла маленького сина Гектора Астіанакса; подібне до першої вранішньої зірки було прекрасне немовля. Узяла за руку Гектора Андромаха і, ридаючи, сказала:
— О мужу мій! Згубить тебе твоя хоробрість! Ти не жалієш ні мене, ні сина. Скоро вже буду я вдовою, уб’ють тебе греки! Краще не жити мені, Гекторе, без тебе. Адже не маю я нікого, крім тебе. Адже ти для мене все — і отець, і ненька, і чоловік. О, зглянься на мене й сина! Не йди у бій, звели воїнам троянським стати біля смоковниці, адже тільки там можуть бути зруйновані мури Трої.
Але блискучошоломний Гектор так відповів дружині:
— Самого мене непокоїть усе це. Та великий сором був би для мене лишитися за мурами Трої і не брати участі в битві. Ні, повинен я битись попереду всіх на славу отця мого. Я знаю твердо, що настане день, коли загине священна Троя. Але не це засмучує мене, мене смутить твоя доля, те, що поведе тебе в полон який-небудь грек, і там на чужині невільницею ткатимеш ти для чужинки і носитимеш їй воду. Побачать тебе плачучу і скажуть: «Оце дружина Гектора, який переважав силою й хоробрістю усіх троянських героїв», і ще сумніше стане тоді тобі. Ні, нехай краще вб’ють мене раніш, ніж я побачу, як поведуть тебе в полон, ніж почую плач твій.
Сказавши це, підійшов Гектор до сина і хотів його обняти, але з криком пригорнувсь до няньчиних грудей маленький Астіанакс, злякався він розвихреної кінської гриви на Гекторовому шоломі. Усміхнулися ніжно немовляті Андромаха й Гектор. Зняв шолом Гектор, поклав його на землю, взяв Астіанакса на руки й поцілував. Високо підняв Гектор сина до неба і так благав громовержця Зевса і всіх богів безсмертних:
— О Зевсе, і ви, безсмертні боги. Благаю вас, щоб син мій був такий же знаменитий серед громадян, як і я. Хай буде він могутній і царює в Трої. Нехай скажуть про нього колись, як вертатиметься з битви, що він перевершує мужністю батька. Нехай крушить він ворогів і радує материне серце.
Так благав богів Гектор. Потім віддав він Астіанакса дружині. Пригорнула Андромаха до грудей сина й крізь сльози усміхалась йому. Розчулився Гектор, лагідно обняв він Андромаху і сказав їй:
— Не сумуй так, Андромахо. Не пошле мене в царство похмурого Аїда проти веління долі ніхто з героїв. Ніхто не втече від своєї долі: ні хоробрий, ні боягуз. Іди ж, кохана, додому, візьмися до ткання, прядіння, наглядай за служницями. А ми, мужі, будемо дбати про воєнні справи, і найбільше дбатиму про них я.
Одяг шолом Гектор і швидко пішов до Скейської брами. Пішла додому і Андромаха, але часто оглядалася вона й дивилась крізь сльози, як віддалявся Гектор. Коли ж повернулася, плачучи, додому, заплакали з нею всі служниці: не сподівалися вони, що повернеться додому неушкоджений Гектор.
У Скейській брамі наздогнав Гектора Паріс. Він поспішав у бій, виблискуючи мідною зброєю.
— Брате мій, — сказав йому Гектор,— я знаю, що жодна справедлива людина не може не цінити твоїх подвигів, але часто неохоче йдеш ти в бій. Часто мучусь я, коли чую, як лають тебе троянці. Та поспішімо до війська.
Гектор у Трої. Прощання Гектора з Андромахою. Троянський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)