Народні збори. Терсіт. Троянський цикл міфів.<br>М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
Викладено за поемою Гомера «Іліада»
Безтурботно спали на світлому Олімпі безсмертні боги. Поринули у глибокий сон і табір греків, і велика Троя. Але Зевс-громовержець не склепив повіки — він помишляв про те, як помститися за образу Ахілла. Нарешті, надумав хмарогонець Зевс послати оманливий сон Агамемнонові. Він прикликав бога сну і послав його у грецький табір до Агамемнона, сказавши йому:
— Лети на бистрих крилах, оманливий сон, і стань перед Агамемноном. Звісти йому, щоб вів він у бій греків. Скажи йому, що сьогодні оволодіє він великою Троєю, бо ублагала Гера всіх богів не помагати троянцям. Загибель загрожує тепер Трої.
Хутко полинув на землю бог сну і, прибравши образ старця Нестора, якого так шанував Агамемнон, з’явився йому в сні і сказав усе, що звелів великий громовержець. (Троянський цикл)
Прокинувсь Агамемнон, але все ще лунали в його вухах слова, почуті у сні. Устав цар Мікен і швидко вдягнувся у багатий одяг, взяв у руки золотий скіпетр і пішов туди, де стояли витягнені на берег кораблі греків. В цей час ясно запалала вже зоря, віщуючи схід на небо великого бога сонця Геліоса. Гукнув Агамемнон оповісників і звелів їм скликати усіх воїнів на народні збори. А всіх вождів зібрав могутній цар Мікен до корабля старця Нестора і розповів їм, який сон послав йому Зевс-громовержець.
Вирішили вожді готуватися до бою. Але перш ніж вести в поле під мури Трої війська, захотів випробувати їх Агамемнон; він вирішив запропонувати народним зборам повернутися на батьківщину. Поки радились вожді, воїни йшли на збори. Немов рої бджіл, що вилітають з гірських печер, збиралися незліченні натовпи вояків. Хвилювалися народні збори. Насилу встановили оповісники тишу, щоб могли звернутись до народу царі, вихованці Зевса. Нарешті розмістились юрби народу, і запанувала тиша. Першим звернувся з промовою до народу, вставши зі свого місця із скіпетром у руках, Агамемнон. Він говорив про тягар війни, про те, що марно боролися греки під Троєю, що не здобути їм, мабуть, ніколи неприступної Трої і доведеться ні з чим повернутися на батьківщину. Видно, і самі боги бажають, щоб повернулись греки на батьківщину. Вислухали промову Агамемнона греки. Сколихнувся весь народ, наче море, коли вітри Нот (Нот — південний вітер) і Евр (Евр — східний вітер), налетівши, здіймають на ньому високі хвилі. Усі, голосно вигукуючи, кинулись до кораблів. Земля задрижала від тупоту воїнів, що подались до кораблів. Знялися хмари куряви. Крики розляглись по всьому табору. Всі поспішають спустити скоріш на воду кораблі, всі прагнуть відпливти на батьківщину. (Троянський цикл)
Донеслися вигуки вояків і до великого Олімпу. Гера, побоюючись, щоб не зняли облогу Трої греки, послала до їхнього табору Афіну Палладу, щоб вона спинила їх. Мов буря, помчала Афіна до табору греків з високого Олімпу. Там явилася вона Одіссеєві й сказала йому:
— Благородний сину Лаерта, невже ви всі вирішили тікати звідси на батьківщину? Невже залишите ви на радість Пріамові і всім троянцям тут прекрасну Єлену? Швидше йди, умовляй усіх не покидати Трою!
Почувши грізний голос богині, побіг Одіссей, скинувши свій плащ, до кораблів. Зустрівши Агамемнона, узяв у нього скіпетр, знак верховної влади, і став умовляти всіх, як вождів, так і простих воїнів, не спускати кораблів на воду, і кликав усіх назад на народні збори. Бив скіпетром Одіссей тих воїнів, які надто галасували й поспішали швидше покинути берег Трої. Знову кинулись усі туди, де збирався звичайно народ. З голосними криками йшли натовпи, наче хвилі невгамовно-шумливого моря, що з громоподібним шумом б’ються об скелястий берег. Нарешті знову всі посідали на свої місця і замовкли. Тільки один Терсіт продовжував кричати (Увесь епізод з Терсітом викладено в «Іліаді» на догоду аристократії, інтереси якої виражав поет. Насправді ж Терсіт виражає інтереси рядових воїнів, які мало були зацікавлені у війні з Троєю. Усі вони тільки про те й думали, як би повернутись їм на батьківщину. Війна провадилася виключно в інтересах вождів- аристократів). Завжди дозволяв собі Терсіт сміливо виступати проти царів. Особливо ненавидів він Одіссея і великого сина Фетіди Ахілла. Тепер пронизливо кричав Терсіт і ганьбив Агамемнона. Він кричав, що досить одержав Агамемнон здобичі й невільниць, доволі вже він має багатих викупів за знатних троянців, яких беруть у полон прості воїни. Терсіт закликав усіх поспішати мерщій на батьківщину, а Агамемнона радив лишити під Троєю самого. Нехай дізнається Атреїв син, чи допомагали йому воїни в бою, чи були вони вірними слугами. Ганьбив, як тільки міг, Терсіт Агамемнона. Він докоряв йому й за те, що образив він Ахілла, але й Ахілла називав Терсіт легкодухим. Чув цей крик Терсіта і хитромудрий Одіссей. Підійшов він до нього й вигукнув грізно:
— Не смій, дурню, ганьбити царів, не смій говорити про повернення на батьківщину! Хто зна, чим скінчиться справа, розпочата нами. Слухай і запам’ятай, що я виконаю те, що кажу! Коли я ще раз почую, як ти, безумцю, ганьбиш царя Агамемнона, то нехай краще зітнуть мені з могутніх плечей голову, нехай не звуть мене батьком Телемаха, коли не схоплю я тебе, не зірву з тебе весь одяг, і, побивши, не прожену тебе з народних зборів до кораблів. (Троянський цикл)
Так грізно крикнув Одіссей. Махнув він скіпетром і вдарив Терсіта по спині. Від болю сльози градом покотилися з очей Терсіта. На спині його здулася червона смуга від удару. Сам він, тремтячи від страху, зморщився й рукою витирав сльози.
Всі голосно сміялися, дивлячись на Терсіта, й говорили (Звичайно, голосно сміялись і вихваляли Одіссея далеко не всі греки, сміялись вожді-аристократи. А рядові воїни, думки яких висловив Терсіт, цілком йому співчували і знали, що вони самі опинилися б у такому становищі, як Терсіт, якби насмілились висловити свої думки):
— Багато славних діл зробив Одіссей і в раді, і в бою, але це — найславніший з його подвигів. Як загнуздав він крикуна! Тепер не наважиться він більше ганьбити улюблених Зевсом царів. (Троянський цикл)
Одіссей же звернувся з промовою до народу, а поруч нього стояла, прибравши образ вісника, Афіна Паллада. Одіссей умовляв греків не знімати облогу Трої, він говорив, що коли повернуться вони на батьківщину, не здобувши Трої, вкриють вони ганьбою і Агамемнона, і себе. Невже вони, як кволі діти або жінки-удовиці, з легкодухості поїдуть на батьківщину, невже забули провіщення Калхаса, чого треба чекати? Невже забули всі і те знамення, яке послав Зевс в Авліді? Адже тільки на десятий рік облоги судилося грекам здобути Трою. Своєю промовою Одіссей знову надихнув усіх жадобою подвигів. Гучними криками вітали Одіссеєву промову греки, і гучною луною відповіли околиці на ці поклики. Але ось підвівся божественний старець Нестор, і все знову стихло. І Нестор радив залишитися й стати до бою з троянцями. Але під час бою він радив вишикувати війська за племенами і родами, щоб племені допомагало плем’я, а родові — рід. Тоді ясно буде, хто з вождів або членів племені боязкий і хто мужній. Тоді ясно буде, чому досі не здобули іще Трої — чи з веління безсмертних богів, чи тому, що не знають військової справи вожді. Погодився на це Агамемнон. Він звелів іти воякам обідати, а потім готуватися до кровопролитної битви, в якій ніхто не матиме відпочинку й на мить, і горе тому, хто залишиться біля кораблів і ухилиться від битви: його кинуть на поталу псам і хижому птаству. (Троянський цикл)
Голосно загукали всі воїни, так голосно, як гуркоче море у велику бурю, коли вітер жене високі, мов гори, хвилі. Швидко розійшлись народні збори. Усі поспішали до шатер. Закурились вогнища по всьому табору. Греки підкріплялись їжею перед битвою. Кожен приносив жертву богові і благав врятувати його під час кривавого бою. А Агамемнон приніс жертву Зевсові. Він заколов біля жертовника, навколо якого стояли найзнаменитіші герої греків, гладкого бика і благав Зевса дати йому перемогу; благав допомогти йому здобути неприступну Трою й палац царя Пріама, перш ніж ніч опуститься на землю; благав дати йому перемогти Гектора, пробивши списом його панцир. Але не зглянувся великий Зевс-громовержець на Агамемнонові благання, він готував цареві Мікен багато невдач на цей день. Коли справлена була жертва і скінчене жертовне бенкетування, старець Нестор почав квапити вождів вести війська на поле битви. (Троянський цикл)
Поспішили вожді до своїх загонів. Вісники почали гучно скликати воїнів. Вожді вишикували по-бойовому загони і повели їх до мурів Трої. Земля стогнала від тупоту воїнів і коней. Зайняли всю долину Скамандру (Річка, що протікала біля самої Трої) війська. Усі вони палали бажанням битися з троянцями. Серед військ, як вихор, носилася Афіна Паллада. Вона запалювала до бою воїнів, вселяючи в них непохитну мужність. На колісницях попереду військ їхали вожді. Усіх їх переважав своїм грізним виглядом цар Агамемнон, подібний до громовержця Зевса. Струнко йшли воїни, ряд за рядом, до мурів Трої.
Народні збори. Терсіт. Троянський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)