Поліфем, Акід і Галатея. Міф про Поліфема, Акіда і Галатею. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
Прекрасна нереїда Галатея кохала сина Сімефіди юного Акіда, і Акід кохав нереїду. Не один Акід полонився Галатеєю. Величезний циклоп Поліфем побачив якось прекрасну Галатею, коли вона випливала з хвиль блакитного моря, сяючи своєю красою, і запалав він до неї шаленим коханням. О, яка велика могутність твоя, золотосяйна Афродіто! Суворому циклопові, до якого ніхто не смів наблизитись безкарно, який з презирством ставився до богів-олімпійців, і йому дала ти любов! Згоряє від полум’я любові Поліфем. Він забув про свої вівці й печери. Дикий циклоп почав навіть дбати про свою красу. Він розчісує своє кудлате волосся киркою, а скуйовджену бороду підрізає серпом. Він навіть став не таким диким і кровожерним.
Саме в цей час приплив до берегів Сицилії віщун Телем. Він провістив Поліфемові:
— Твоє єдине око, що у тебе в лобі, вирве герой Одіссей.
Грубо засміявся на це віщунові Поліфем і вигукнув:
— Найдурніший з віщунів, ти збрехав! Уже інша заволоділа моїм оком!
Далеко в море вдавався скелястий горб, він круто обривався до вічношумливих хвиль. Поліфем часто приходив із своїм стадом на цей горб. Там він сідав, поклавши біля ніг ломаку, що була завбільшки з корабельну щоглу, діставав свою зроблену зі ста очеретин сопілку і починав з усієї сили дути в неї. Дикі звуки сопілки Поліфема далеко розлягалися по морю, по горах і долинах. Долітали вони і до Акіда з Галатеєю, які часто сиділи в прохолодному гроті на морському березі, недалеко від горба. Грав на сопілці Поліфем і співав. Раптом, мов шалений бик, скочив він. Поліфем побачив Галатею і Акіда в гроті, на березі моря, і закричав таким громовим голосом, що на Етні відгукнулася луна:
— Я бачу вас! Добре ж, це буде ваше останнє побачення!
Злякалася Галатея і кинулася швидше в море. Захистили її від Поліфема рідні морські хвилі. Охоплений жахом, шукає порятунку в утечі Акід. Він простягає руки до моря й покликає:
— О, допоможи мені, Галатеє! Батьку, мати, врятуйте мене, заховайте мене.
Наздоганяє Акіда циклоп. Він відірвав від гори цілу скелю, махнув нею і кинув в Акіда. Хоч тільки краєм скелі зачепив Поліфем нещасного юнака, все ж увесь він був покритий цим краєм і роздавлений. Потоком текла з-під краю скелі ясно-червона кров Акіда. Поступово зникає червоний колір крові, дедалі світлішим стає потік. Ось він уже схожий на річку, яку скаламутила бурхлива злива. Все світліший і прозоріший він. Раптом розкололася скеля, що роздавила Акіда. Зазеленів дзвінкий очерет у розколині, і струмує з неї бистрий, прозорий потік. З потоку з’явився по пояс юнак з блакитнуватим кольором обличчя, у вінку з очерету. Це був Акід — він став річковим богом.
Поліфем, Акід і Галатея. Міф про Поліфема, Акіда і Галатею. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)