Прокна і Філомела. Міф про Прокну і Філомелу. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
Викладено за поемою Овідія «Метаморфози»
Цар Афін Пандіон, нащадок Еріхтонія, вів війну з варварами, які обложили його місто. Важко було б йому захистити Афіни від численного варварського війська, якби на допомогу йому не прийшов цар Фракії Терей. Він переміг варварів і прогнав їх за межі Аттіки. В нагороду за це Пандіон віддав Тереєві за дружину дочку свою Прокну. Повернувся Терей зі своєю молодою дружиною у Фракію. Там народився незабаром у Терея і Прокни син. Здавалося, що щастя віщували мойри Тереєві та його дружині.
Минуло п’ять років з дня шлюбу Терея. Одного разу Прокна почала просити чоловіка:
— Якщо ти ще кохаєш мене, то відпусти мене побачитися з сестрою або ж привези її до нас. Поїдь в Афіни за сестрою моєю, попроси батька відпустити її і обіцяй, що вона скоро повернеться додому. Побачити сестру буде для мене найбільшим щастям.
Спорядив Терей кораблі у далеке плавання і незабаром відплив із Фракії. Щасливо досяг він берегів Аттіки. З радістю зустрів свого зятя Пандіон і повів його у свій палац. Не встиг ще сказати Терей про причину свого приїзду в Афіни, як увійшла Філомела, сестра Прокни, рівна красою прекрасним німфам. Вразила Терея врода Філомели, і він палко покохав її. Він став просити Пандіона відпустити Філомелу погостювати в сестри її, Прокни. Любов до Філомели робила ще переконливішою мову Терея. Сама Філомела, не знаючи, яка загрожує їй небезпека, теж просила батька відпустити її до Прокни. Нарешті, погодився Пандіон. Відпускаючи свою дочку в далеку Фракію, він говорив Тереєві:
— Тобі доручаю я, Терею, дочку мою. Безсмертними богами заклинаю я тебе, захищай її, як батько. Швидко пришли назад Філомелу, адже вона єдина втіха моєї старості.
Пандіон просив і Філомелу:
— Доню моя, якщо ти любиш старого батька, повертайся швидше, не залишай мене одного.
З слізьми попрощався Пандіон з дочкою; хоч тяжкі передчуття пригнічували його, все ж не міг він відмовити Тереєві й Філомелі.
Зійшла прекрасна дочка Пандіона на корабель. Дружно вдарили веслами гребці, швидко понісся корабель у відкрите море, все далі берег Аттіки. Тріумфує Терей. Радіючи, вигукнув він:
— Я переміг! Зі мною тут на кораблі обраниця мого серця, прекрасна Філомела.
Не зводить очей з Філомели Терей і не відходить від неї під час усього плавання. Ось і берег Фракії, закінчена подорож. Не веде в свій палац Філомелу цар Фракії, він веде її силоміць у темний ліс, у хатину пастуха, і тримає там у неволі. Не зворушують його сльози і благання Філомели. Страждає Філомела в неволі, часто кличе вона сестру і батька, часто кличе богів-олімпійців, але марні її благання і скарги. Філомела рве у відчаї волосся, ламає руки і скаржиться на свою долю.
— О, суворий варваре,— вигукує вона,— тебе не зворушили ні просьби батька, ні його сльози, ні турботи про мене моєї сестри! Ти не зберіг святості свого домашнього вогнища! Візьми ж, Терею, моє життя, але знай: бачили твій злочин великі боги, і якщо є ще в них сила, то зазнаєш ти заслуженої кари. Сама розповім я про все, що ти зробив! Сама піду я до народу! Якщо ж не пустять мене піти ліси, які стоять тут навколо, я всі їх наповню своїми скаргами; хай чує мої скарги вічний Ефір небесний, хай чують їх боги!
Страшний гнів опанував Терея, коли почув він погрози Філомели. Вихопив він свій меч, схопив за волосся Філомелу, зв’язав її і вирізав їй язик, щоб нікому не могла розповісти нещасна дочка Пандіона про його злочин. А сам Терей вернувся до Прокни. Вона запитала чоловіка, де ж сестра, але Терей сказав дружині, що сестра її померла. Довго оплакувала Прокна начебто померлу Філомелу.
Минув цілий рік. Нудиться Філомела в неволі, не може вона дати знати ні батькові, ні сестрі, де тримає її відлюдно Терей. Нарешті, знайшла вона спосіб сповістити Прокну. Вона сіла за ткацький верстат, виткала на покривалі всю свою жахливу історію і послала таємно це покривало Прокні. Розгорнула Прокна покривало і, жахаючись, побачила на ньому виткану страшну історію своєї сестри. Не плаче Прокна, мов у забутті блукає вона, як безумна, по палацу і думає лише про те, як помститися Тереєві.
Були саме ті дні, коли жінки Фракії справляли свято Діоніса. З ними пішла в ліси і Прокна. На схилах гір, у густому лісі розшукала вона хатину, в якій тримав її чоловік у неволі Філомелу. Звільнила Прокна сестру і привела її таємно в палац.
— Не до сліз тепер, Філомело,— сказала Прокна,— не допоможуть нам сльози. Не сльозами, а мечем повинні ми діяти. Я готова на найстрашніший злочин, тільки б помститися і за тебе, і за себе Тереєві. Я готова заподіяти йому найжахливішу смерть. У той час, як говорила це Прокна, увійшов до неї її син.
— О, як схожий ти на батька,— вигукнула Прокна, глянувши на сина.
Раптом замовкла вона, суворо нахмуривши брови. Жахливий злочин замислила Прокна, на цей злочин штовхнув її гнів, що клекотів у її грудях. А син довірливо підійшов до неї, він обійняв матір своїми ручками і тягся до неї, щоб поцілувати її. В одну мить жаль прокинувся в серці Прокни, на очі їй навернулися сльози; вона поспішно одвернулася від сина, а від погляду на сестру знов спалахнув в її грудях несамовитий гнів. Схопила Прокна сина за руку і повела його в найдальший покій палацу. Там взяла вона гострий меч і, одвернувшись, встромила його в груди сина. Розрізали Прокна і Філомела на шматки тіло нещасного хлопчика, частину його зварили в котлі, а частину засмажили на вертелі й приготували Тереєві жахливу трапезу. Прокна сама прислуговувала Тереєві, а він, нічого не підозрюючи, їв страви, зготовлені з тіла улюбленого сина. Під час трапези згадав про сина Терей і звелів покликати його. Прокна, радіючи зі своєї помсти, відповіла йому:
— В тобі самому той, кого ти кличеш!
Не зрозумів її слів Терей, він став наполягати, щоб покликали сина. Тоді вийшла раптом з-за завіси Філомела і кинула в обличчя Тереєві скривавлену голову сина. Здригнувся від жаху Терей, він зрозумів, яка жахлива була його трапеза. Прокляв він дружину свою і Філомелу. Відштовхнувши від себе стіл, скочив він з ложа і, видобувши меч, погнався за Прокною і Філомелою, щоб помститися їм своїми руками за вбивство сина, але не може він наздогнати їх. Крила виростають у них, обертаються вони на двох птахів — Філомела на ластівку, а Прокна — на солов’я. Збереглася у ластівки-Філомели на грудях і кривава пляма від крові сина Терея. Сам же Терей був обернений на одуда, з довгим дзьобом і з великим гребенем на голові. Як у войовничого Терея на шоломі, так розвівається в одуда на голові гребінь з пір’я.
Прокна і Філомела. Міф про Прокну і Філомелу. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)