Пелопс. Міф про Пелопса.
    М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

    Пелопс. Міф про Пелопса. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

    У міфах про Пелопса багато рис найглибшої давнини. В них ми зустрічаємося з пережитками — викрадення нареченої, так зване умикання нареченої. На грецьких вазах Пелопса зображено часто на колісниці з Гіпподамією, дочкою Еномая, наче він вивозить її

    Викладено за поемою «Метаморфози» Овідія і віршами Піндара

    Після смерті Тантала в місті Сіпілі став правити син його Пелопс, так чудесно врятований богами. Недовго правив він у рідному Сіпілі. Цар Трої Іл пішов війною на Пелопса. Нещасна була для Пелопса ця війна. Могутній цар Трої переміг його. Пелопсові довелося покинути батьківщину. Він повантажив усі свої скарби на швидкохідні кораблі й вирушив із своїми вірними супутниками в далеку подорож морем до берегів Греції. Доплив Пелопс до півострова на крайньому півдні Греції й оселився на ньому. З того часу цей півострів став зватися за іменем Пелопса Пелопоннесом.
    Одного разу побачив Пелопс на своїй батьківщині прекрасну Гіпподамію, дочку царя міста Піси (Піса — місто на заході Пелопоннесу в долині ріки Алфею) — Еномая. Героя полонила дочка Еномая своєю красою, і він вирішив здобути її собі й одружитися з нею.
    Важко було дістати руку Гіпподамії. Еномаєві було провіщено оракулом, що загине він від руки чоловіка своєї дочки. Щоб відвернути таку долю, Еномай вирішив не видавати своєї дочки заміж. Але як бути йому? Як відмовити всім женихам, що просили руки Гіпподамії? Багато героїв приходило до Еномая і сваталося за його дочку. Він ображав би їх, відмовляючи їм усім без будь-якої причини. Нарешті Еномай знайшов вихід. Він оголосив, що віддасть Гіпподамію лише за того героя, який переможе його в змаганні на колісниці, але якщо він буде сам переможцем, то переможений мусить поплатитися життям. Еномай вирішив так зробити через те, що не було рівного йому в усій Греції в умінні правити колісницею, та й коні його були прудкіші від бурхливого північного вітру Борея. Цар Піси міг бути певний у тому, що ні один герой не переможе його. Проте страх втратити життя, загинувши від руки жорстокого Еномая, не зупиняв багатьох героїв Греції. Один за одним приходили вони до його палацу, готові змагатися з ним, аби здобути за дружину Гіпподамію — така була вона прекрасна. Всіх їх спіткала лиха доля, всіх їх убив Еномай, а голови їх прибив до дверей свого палацу, щоб кожний герой, який приходив знову, побачивши, як багато славних героїв загинуло від руки Еномая, наперед знав, яка доля чекає його. Не зупинило це й героя Пелопса. Він вирішив за всяку ціну здобути Гіпподамію і відправився до жорстокосердого царя Еномая.
    Суворо прийняв Еномай Пелопса і сказав йому:
    — Ти хочеш здобути в дружини дочку мою Гіпподамію? Хіба не бачив ти, скільки славних героїв загинуло за неї в небезпечному змаганні? Дивися, не минути й тобі їх долі!
    — Не лякає мене доля загиблих героїв,— відповів цареві Пелопс.— Я вірю, допоможуть мені боги Олімпу! З їх допомогою візьму я за дружину Гіпподамію.
    Жорстока усмішка зазміїлася на устах Еномая: багато разів чув він такі слова.
    — Слухай же, Пелопсе,— сказав він,— ось умови змагання: шлях лежить від міста Піси через увесь Пелопоннес до самого Істму (Істм — Істмійський перешийок, що сполучає Пелопоннес з середньою Грецією), кінчається він біля жертовника володаря морів Посейдона; цей жертовник знаходиться недалеко від Корінфа. Якщо ти перший досягнеш жертовника, то ти переміг, але горе тобі, коли я наздожену тебе в дорозі! Тоді прониже тебе мій спис, як пронизав він уже багатьох героїв, і ти безславно зійдеш у похмуре царство Аїда. Я дам тобі лише одну полегкість, її давав я і всім іншим: ти вирушиш у путь раніш від мене, я ж спочатку принесу жертву великому громовержцеві і тільки тоді зійду на мою колісницю. Поспішай же проїхати якомога більше шляху, поки я приноситиму жертву.
    Пелопс пішов від Еномая. Він бачив, що тільки хитрощами вдасться йому перемогти жорстокого царя. Пелопс зумів знайти собі помічника. Він таємно пішов до Еномайового візничого Міртіла, сина Гермеса, і прохав його, обіцяючи багаті подарунки, не вставляти втулок в осі, щоб зіскочили колеса з колісниці Еномая і затримало б це царя в дорозі. Довго вагався Міртіл, але нарешті Пелопс спокусив його багатими подарунками, і Міртіл обіцяв йому зробити те, про що просив він.
    Настав ранок. Позолотила східна рожевоперста Еос небозвід. Ось уже з’явився на небі і світлосяйний Геліос на своїй золотій колісниці. Зараз почнеться змагання. Помолився Пелопс великому землеколивателеві Посейдону, просячи його допомогти, і скочив на колісницю. Цар Еномай підійшов до жертовника Зевса і подав знак Пелопсові, що він може вирушати в путь. Пелопс погнав коней з усієї сили. Гримлять по камінню колеса його колісниці. Немов птахи, несуться коні. Швидко зникає в хмарах куряви Пелопс. Жене його кохання до Гіпподамії і страх за своє життя. Ось далеко за ним почувся гуркіт колісниці Еномая. Дедалі яснішає гуркіт. Наздоганяє цар Піси сина Тантала. Як буря, несуться цареві коні, вихором кружляє пил від коліс колісниці. Ударив хлистом по конях Пелопс — ще швидше помчали вони. Повітря свистить у вухах Пелопса від шаленого бігу коней, та хіба може втекти він від коней Еномая, адже коні царя швидші, ніж північний вітер! Все ближче й ближче Еномай. Пелопс уже чує за спиною гаряче дихання коней Еномая, вже бачить, ледве оглянувшись, як з торжествуючим сміхом цар замахнувся списом. Почав благати Пелопс Посейдона, і володар безкрайого моря почув його. Колеса з осей колісниці Еномая зіскочили, колісниця перекинулася і впав на землю жорстокий цар Піси. На смерть розбився Еномай, пітьма смерті повила йому очі.

    З тріумфом повернувся Пелопс до Піси, взяв за дружину Гіпподамію і заволодів усім царством Еномая. Коли ж прийшов до Пелопса Міртіл, візничий Еномая, і почав вимагати собі в нагороду півцарства, то шкода стало Пелопсові розлучатися з половиною царства. Підступний син Тантала хитрощами заманив Міртіла на берег моря і зіпхнув його з високої скелі в бурхливі хвилі. Падаючи зі скелі, прокляв Міртіл Пелопса і всіх його нащадків. Хоч як намагався зм’якшити гнівну душу Міртіла син Тантала, хоч як намагався зм’якшити й гнів батька його, Гермеса, все було марно. Справдилось прокляття Міртіла. З того часу зазнавали незчисленних бід нащадки Пелопса, своїми злочинами вони накликали на себе кару богів.

    Пелопс. Міф про Пелопса. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

    1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

    6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

     

    Комментарии закрыты.