Едіп у Фівах. Фіванський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
Те, як трактує міф про Едіпа Софокл, що писав свої трагедії у V ст. до н. е., ясно показує, що в його часи віра в богів почала вже хитатися. І сам Софокл вважав, що фатум могутніший від богів. Тому ми бачимо, що Едіпу, як він не старається, не уникнути веління долі. Ніхто не може врятувати многостраждального Едіпа; він сам іде назустріч своїй загибелі; він проти своєї волі сам допомагає здійснитись фатуму. Едіп гине, хоч завжди щиро шанував богів. Міф про Едіпа в трактуванні Софокла може бути яскравим прикладом того, як міфи набували нових рис, як змінювалися вони залежно від культурного зростання Давньої Греції
Викладено за трагедією Софокла «Едіп-цар»
Проголошений народом царем, Едіп мудро царював у Фівах. Довго нічим не порушувався спокій Фів і царської родини. Але судилися нещастя Едіпові. І ось велика біда спіткала Фіви. Бог-стріловержець Аполлон наслав на Фіви жахливу пошесть. Вона губила громадян, як старих, так і малих. Фіви стали немовби величезним кладовищем. Трупи непохованих лежали на вулицях і площах. Зойки і стогони чулися повсюди. Всюди було чути плач жінок і матерів. Не тільки жахлива пошесть лютувала в Фівах, у них панував і голод, бо поля не давали врожаю, а в стадах лютував страшний мор. Здавалося, настали останні дні міста великого Кадма. Даремно громадяни приносили жертви богам і просили в них рятунку. Не чули боги благань; щораз збільшувались біди.
Юрбою прийшли громадяни до свого царя Едіпа прохати допомогти їм, навчити їх, як позбутися тих бід, що загрожують загибеллю. Адже ж допоміг громадянам Едіп визволитися від Сфінкса. Едіп сам страждав за Фіви й свій рід, він уже послав брата Іокасти Креонта в Дельфи запитати Аполлона, як позбутися бід. Скоро мав повернутися Креонт. Нетерпляче чекав його Едіп. (Фіванський цикл міфів)
Ось вернувся й Креонт. Він приніс відповідь оракула. Аполлон велів вигнати того, хто своїм злочином накликав на Фіви ці біди. Громадяни вигнанням або навіть стратою вбивці мали заплатити за пролиту кров царя Лая. Але як знайти того, хто вбив Лая? Адже його вбито в дорозі, і всі його супутники були перебиті, крім одного раба. За всяку ціну Едіп вирішив знайти вбивцю, хто б він не був, де б він не ховався, хоча б навіть в його власному палаці, хоч би убивця був близькою йому людиною. Едіп скликав увесь народ на збори, щоб порадитися, як знайти убивцю. Народ указує на провісника Тіресія, який один тільки може допомогти в цьому. Приводять сліпого провісника Тіресія. Едіп просить його назвати убивцю Лая. Що може відповісти йому провісник? Так, він знає вбивцю, але назвати його не може. (Фіванський цикл міфів)
— О, відпусти мене додому, нам обом буде легше нести той тягар, що його поклала на нас доля!— каже Тіресій.
Але Едіп вимагає відповіді.
— Мерзенний, ти не хочеш відповідати! — вигукнув Едіп.— Своєю впертістю можеш ти розсердити навіть камінь.
Довго впирається Тіресій довго не хоче він назвати вбивцю, але, нарешті, поступаючись перед гнівними словами Едіпа, говорить:
— Ти сам, Едіпе, заплямував цю країну тим, що правиш у ній. Ти сам той убивця, якого шукаєш! Не знаючи, ти оженився з тією, котра кожному з нас найдорожча, ти оженився з матір’ю. (Фіванський цикл міфів)
Страшенно розгнівався Едіп на Тіресія, коли почув ці слова. Він називає наклепником провісника, він погрожує йому смертною карою, каже, що Креонт надихнув йому цей наклеп, щоб заволодіти його царством. Спокійно, з повним усвідомленням, що він сказав правду, слухає гнівну мову царя Тіресій. Він знає, що Едіп, хоч і зрячий, все ж не бачить усього лиха, яке він, сам того не бажаючи, творить. Едіп не бачить, де живе, не бачить того, що він сам собі ворог і ворог своїй сім’ї. Не лякають ніякі погрози Тіресія; сміливо каже він Едіпові, що вбивця ось тут, перед ним. Хоч і прийшов убивця як чужинець у Фіви, але справді він уроджений фіванець. Спіткає зла доля вбивцю; із зрячого він стане сліпим, з багача злидарем, він піде з Фів у вигнання, утративши все.
З жахом слухали громадяни Тіресія, знали вони, що ніколи не сквернила брехня його вуста.
А Едіп, сповнений гніву, обвинувачує Креонта в тім, що він навчив Тіресія так говорити. Він обвинувачує Креонта у прагненні захопити владу у Фівах. Приходить і Іокаста; Едіп оповідає їй усе, що сказав Тіресій, і обвинувачує в лихому замислі її брата. Він розпитує Іокасту, як убито Лая і про те, як кинуто у лісі на схилах Кіферону єдиного сина Лая. (Фіванський цикл міфів)
Усе розповідає йому Іокаста.
Перші сумніви закрадаються в душу Едіпа.
Тяжке передчуття чогось жахливого стискає йому серце.
— О, Зевсе! — вигукнув Едіп.— На що вирішив ти приректи мене! О, невже зрячим був не я, а сліпий Тіресій!
Запитує Едіп і про раба, що врятувався, де він є, чи живий ще, і довідується, що раб цей пасе стада на схилі Кіферону. Зараз посилає до нього Едіп. Він хоче дізнатися всю правду, хоч яка б вона була жахлива.
Тільки послали по раба, як з Корінфа приходить вісник. Він приносить вість про смерть царя Поліба, що вмер від хвороби. Виходить, не рукою сина вражений Поліб. Якщо Едіп є сином Поліба, значить не справдилося веління долі, адже Едіпові судилося убити батька. А може, Едіп не син Поліба? Сподівається Едіп, що він уникнув того, що йому судила доля. Але вісник руйнує цю надію. Він каже Едіпові, що Поліб йому не батько, що він сам приніс до царя Корінфа його маленьким дитям, а йому дав його пастух царя Лая. (Фіванський цикл міфів)
З жахом слухає Едіп вісника — дедалі ясніша стає страшна істина.
Та ось і пастух. Спочатку він нічого не хоче казати, він хоче приховати все. Але страшною карою погрожує Едіп пастухові, якщо він затаїть істину.
У страху признається пастух, що хлопчик, якого дав він колись вісникові, був сином Лая, якого прирік на смерть батько, а йому шкода стало нещасної дитини. (Фіванський цикл міфів)
Як би хотів Едіп померти тоді невинною дитиною, як нарікає він на пастуха за те, що він не дав йому загинути немовлям! Адже тепер Едіпові все ясно. Він уже знає з розповідей Іокасти про смерть Лая, знає, що вбив батька він сам, а зі слів пастуха зрозумів, що він рідний син Лая й Іокасти. Справдилося веління долі, хоч як намагався уникнути його Едіп. Він — убивця батька, чоловік своєї матері, діти його водночас і діти, і брати по матері.
У палаці новий удар чекає Едіпа. Іокаста не знесла всього жаху, що відкрився їй, вона заподіяла собі смерть, повісившись в опочивальні. Збожеволівши від горя, Едіп зірвав з одежі Іокасти пряжки і їх вістрям виколов собі очі. Він не хотів більше бачити сонячного світу, не хотів бачити дітей, бачити рідні Фіви. Тепер для нього загинуло все, не може бути більше радощів в його житті. Едіп благає Креонта прогнати його з Фів і просить подбати про його дітей. (Фіванський цикл міфів)
Едіп у Фівах. Фіванський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)