Одіссей покидає острів німфи Каліпсо. Одіссея. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
На раді вирішили безсмертні боги, що Афіна мусить допомогти Телемахові неушкодженим вернутися на батьківщину і не дати женихам напасти на нього. Гермес же повинен летіти на острів Огігію і звеліти німфі Каліпсо відпустити Одіссея. Громовержець негайно послав Гермеса до Каліпсо.
Взувши свої крилаті сандалі й взявши в руки жезл, бистрий, як думка, Гермес понісся з Олімпу. Неначе морський орел, летів він над морем і вмить досяг Огігії. Прекрасний був цей острів. Пишно розрослися на ньому платани, тополі, сосни, кедри й кипариси. Галявини вкриті були соковитою травою, а в траві чудово пахли пишні фіалки й лілії. Чотири джерела зрошували острів, і, примхливо звиваючись поміж дерев, бігли від них струмки. На острові був прохолодний грот; саме в ньому й жила німфа Каліпсо. Увесь грот заріс виноградними лозами, а з них звисали стиглі грона. Коли Гермес увійшов у грот, Каліпсо сиділа і ткала золотим човником покривало з дивним візерунком. Одіссея не було в гроті. Самотньо сидів він на скелі біля самого берега моря, вдивляючись у морську далечінь. Сльози лив Одіссей, згадуючи про рідну Ітаку. Так проводив він цілі дні, сумний і самотній.
Побачивши в дверях Гермеса, підвелася назустріч йому Каліпсо. Вона запросила його сісти і запропонувала йому амброзії і нектару. Наситившись їжею богів, передав Гермес німфі волю царя богів і людей Зевса. Засмутилася Каліпсо, дізнавшись, що має вона розлучитися з Одіссеєм. Вона хотіла назавжди удержати його в себе на острові й подарувати йому безсмертя. Але не могла Каліпсо йти проти волі Зевса.
Коли Гермес покинув Каліпсо, вона пішла на берег моря, туди, де сидів сумний Одіссей, і сказала йому:
— Осуши свої очі, Одіссею, не журися більше. Я відпускаю тебе на батьківщину. Іди, візьми сокиру, нарубай дерев і зроби з них міцний пліт. На ньому вирушиш ти у путь, а я пошлю тобі попутний вітер. Коли хочуть того боги, то ти вернешся в свій край.
— Богине,— відповів Каліпсо Одіссей,— не повернення до рідного краю готуєш ти мені, а щось інше. Хіба можу я на вутлому плоту перепливти бурхливе море? Адже не завжди щасливо перепливає його й швидкохідний корабель. Ні, богине, я тільки тоді зважуся зійти на пліт, якщо даси мені незламну клятву богів, що не замишляєш ти згубити мене.
— Правду кажуть, Одіссею, що ти найрозумніший і найдалекоглядніший зі смертних! — вигукнула Каліпсо.— Клянусь тобі водами Стіксу (Клятва водами підземної ріки Стіксу вважалася незламною клятвою богів), не хочу я, щоб ти загинув.
Повернулася Каліпсо з Одіссеєм у грот. Там під час трапези почала вона вмовляти Одіссея залишитися. Безсмертя обіцяла вона йому. Говорила, що якби тільки знав Одіссей, скільки небезпек має пережити він у путі, залишився б він у неї. Але надто великим було бажання Одіссея повернутися на батьківщину, ніякими обіцянками не могла змусити його Каліпсо забути рідну Ітаку й свою родину.
На ранок Одіссей почав будувати пліт. Чотири дні працював він: рубав дерева, обтесував колоди, зв’язував їх, збивав дошками. Нарешті, пліт був готовий і поставлена була на ньому щогла з вітрилом. Каліпсо дала Одіссеєві припасів на дорогу й попрощалася з ним. Розпустив Одіссей вітрило, і пліт, гнаний попутним вітром, вийшов у море.
Вісімнадцять днів уже плив Одіссей, визначаючи дорогу за сузір’ями — Плеядами і Великим Возом. Нарешті, замаячила вдалині земля — це був острів феакійців. У цей час побачив пліт Одіссея бог Посейдон, вертаючись від ефіопів. Розгнівався повелитель морів. Схопив він свій тризуб і вдарив ним по морю. Знялась страшенна буря. Хмари вкрили небо, стало так темно, начебто була вже ніч. Схвилювали вітри море, налетівши звідусіль. Жах пройняв Одіссея. Злякавшись, заздрить він навіть тим героям, які зі славою загинули під Троєю. Величезна хвиля налетіла на пліт Одіссея і змила його в море. Глибоко пірнув у морський вир Одіссей, насилу виплив він. Йому заважав одяг, подарований на прощання німфою Каліпсо. Все ж догнав він свій пліт, вхопився за нього і насилу заліз на палубу. Люто кидали пліт на всі боки вітри. То гнав його сердитий Борей або Нот, то грався ним шумливий Евр і, погравшись, перекидав Зефірові (Борей — північний вітер. Нот — південний, Евр — східний, Зефір — західний). Мов гори, громадилися навколо плоту хвилі.
У такій небезпеці побачила Одіссея морська богиня Левкотея. Вона злинула, прибравши образ птаха-нурця, з моря, сіла на пліт Одіссея й прийняла свій справжній образ. Звернувшись до нього, звеліла йому Левкотея зняти одяг, кинутися з плоту в море і вплав дістатися берега. Дала Одіссеєві богиня чудесне покривало, яке мало врятувати його. Сказавши це, знов обернулась Левкотея на нурця і полинула. Проте не зважився Одіссей покинути пліт. Але тут бог Посейдон здійняв величезну, неначе гора, хвилю й кинув її на Одіссеїв пліт. Як порив вітру розносить на всі боки купу соломи, так розметала хвиля колоди плоту. Ледве встиг Одіссей вхопитися за одну з колод і сісти на неї. Швидко зірвав він із себе одяг, обв’язався покривалом Левкотеї, кинувся в море і поплив до острова. Побачив це Посейдон і вигукнув:
— Ну, тепер буде з тебе! Плавай собі по бурхливому морю, аж поки тебе хтось не врятує. Будеш ти тепер задоволений мною!
Так сказавши, погнав коней Посейдон до свого підводного палацу. Але на допомогу Одіссеєві прийшла Афіна Паллада. Вона заборонила віяти всім вітрам, крім Борея, і почала втишувати розбурхане море.
Дві доби носився бурхливим морем Одіссей. Аж на третій день ущухло море. З вершини хвилі побачив Одіссей недалеко землю й страшенно зрадів. Та коли він уже підпливав до берега, то почув шум прибою. Хвилі з ревом билися між прибережними скелями й підводним камінням. Неминуче б загинув Одіссей, його розбило б об скелі, але й тут допомогла йому Афіна Паллада. Одіссей встиг ухопитися за скелю, і хвиля, відринувши, з силою відірвала його від скелі й винесла в море. Тепер Одіссей поплив вздовж берега і почав шукати місце, де б йому випливти на берег. Нарешті, побачив він гирло ріки. Почав благати Одіссей бога ріки допомогти йому. Почув його бог, зупинив свою течію і допоміг Одіссеєві допливти до берега. Вийшов на берег могутній герой, але довге плавання так знесилило його, що він непритомний упав на землю. Насилу прийшов до пам’яті Одіссей. Зняв він покривало Левкотеї, і не обертаючись, кинув його у воду. Швидко попливло покривало й повернулося до рук богині. А Одіссей оддалік від берега знайшов дві густорослі маслини, під якими була купа сухого листя. Зарився він у листя, щоб захистити себе від нічного холоду, а богиня Афіна наслала на нього глибокий сон.
Одіссей покидає острів німфи Каліпсо. Одіссея. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)