Пріам у шатрі Ахілла. Поховання Гектора. Троянський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
Викладено за поемою Гомера «Іліада»
Бачили зі світлого Олімпу боги, як ганьбив тіло Гектора Ахілл. Гнівався на нього за це бог Аполлон. Хотіли боги, щоб викрав Гермес труп Гектора, але противились цьому богині Гера й Афіна Паллада, а також і бог Посейдон. Уже одинадцять днів лежав труп Гектора, нічим не прикритий, біля шатра Ахілла. Докоряв богам Аполлон за те, що дозволяють вони Ахіллові, який забув жаль і совість, глумитися над тілом Гектора. Спалахнула сварка між Аполлоном і Герою. А Зевс-громовержець припинив цю сварку. Він послав по богиню Фетіду вісницю богів Іріду. Вирішив послати богиню Фетіду син Крона до Ахілла, щоб вона переказала йому веління Зевса видати за багатий викуп тіло Гектора його батькові Пріаму. Серед троянців найдужче любив Зевс великого Гектора.
Бистра, як мисль, Іріда полинула до Фетіди, і вмить стала вона перед нею. Фетіда, оточена морськими богинями, сиділа, проливаючи сльози за сином. Почувши з уст Іріди волю Зевса, вдягла Фетіда чорний одяг жалоби і злинула на високий Олімп. З пошаною зустріли боги Фетіду. Афіна влаштувала їй місце поруч Зевса, а Гера піднесла їй сама золотий келих з запашним нектаром. Повідав їй свою волю Зевс. Зараз зійшла богиня Фетіда на землю до шатра свого сина. Сіла вона коло смутного Ахілла і, ніжно пестячи його рукою, сказала йому, що гніваються на нього Зевс і всі боги за Гектора і наказують видати труп його Пріамові. Скорився волі богів могутній Ахілл.
Тим часом Зевс-громовержець послав вісницю богів Іріду до Пріама. Коли Іріда прилинула на своїх райдужних крилах до палацу Пріама, нещасний старець лежав розпростертий на землі, проливаючи сльози за загиблим сином. Навколо старця сиділи всі його сини, голосно ридаючи. Наблизилася до старця Іріда і ім’ям Зевса звеліла йому їхати у табір греків до Ахілла з багатим викупом. Обіцяла Іріда, що проведе Пріама в табір бог Гермес.
Почувши слова богині, зараз устав Пріам і пішов до палацу, звелівши синам приготувати віз для дарунків і колісницю. Увійшовши в палац, покликав Пріам свою стару дружину Гекабу і сказав їй, що хоче їхати у табір греків. Злякалася Гекаба. Вона благала чоловіка не йти на видиму смерть, але заспокоїв її Пріам, сказавши, що іде він до Ахілла, скоряючись волі богів-олімпійців. Вибрав коштовні дарунки Пріам і почав збиратися в путь. Докоряв він і синам своїм, що гаються вони. Злякалися сини Пріама батькового гніву і швидко запрягли у віз мулів, поставили на нього велику скриню для дарунків і запрягли в колісницю коней. Зійшов на колісницю Пріам і погнав коней. Попереду ж колісниці мули везли віз із дарунками, а мулами правив візник Ідей. Всі, хто проводжав Пріама, гірко плакали, неначе їхав він на певну загибель.
Коли Пріам виїхав у поле, Зевс-громовержець послав йому назустріч сина свого — бога Гермеса. Підв’язав Гермес свої крилаті сандалі, узяв до рук жезл, яким склепляє він повіки смертним, і помчав до Трої. Він з’явився в образі прекрасного юнака Пріамові, коли той напував коней і мулів у річці. Злякався Пріам — він гадав, що юнак уб’є його і викраде дарунки. Але Гермес, назвавшись слугою Ахілла, сказав, що проведе його до табору. Зрадів старий, він запропонував юнакові подарунок — дорогоцінний келих, але Гермес відмовився від нього. Скочив він у колісницю Пріама і швидко погнав коней. Біля брами грецького табору стояла варта, але на неї Гермес наслав глибокий сон. Відсунув бог засуви брами, відчинив її й потай провів Пріама через табір. Відчинив Гермес ворота й до табору мірмідонян. Коли ж під’їхав Пріам до шатра Ахілла, відкрив Гермес Пріамові, хто він є, і звелів сміливо йти до шатра. Пріам лишив Ідея охороняти дарунки, а сам пішов до шатра. Ахілл щойно скінчив трапезу. Ніким не помічений увійшов Пріам і, впавши на коліна перед Ахіллом, почав благати його такими словами:
— О великий Ахілле! Згадай батька, такого ж старого, як і я! Може, і його місто облягли сусіди і нікому визволити його з біди. А я, нещасний, утратив майже всіх синів. Ти вбив і найзнаменитішого з моїх синів — Гектора. Заради нього прийшов я до кораблів твоїх. Зглянься на моє горе! Прийми багатий викуп. Бачиш, в якому я нещасті. Я переживаю те, чого не переживав жоден із смертних: я змушений цілувати руки вбивці моїх дітей.
Своїми словами викликав Пріам в Ахілла спогад про батька. Гірко заплакав Ахілл, згадавши батька, а Пріам, простершись на землі, плакав за сином. Нарешті встав Ахілл; він підвів Пріама і сказав йому:
— О нещасний! Багато горя бачив ти на віку! Але як зважився ти прийти сюди до того, хто вбив багатьох твоїх синів? О, в твоїх грудях тверде, як криця, серце. Але заспокойся, перестань плакати і сядь тут. Боги судили людям переносити в житті горе, тільки самі вони, безсмертні, не знають смутку. Не лий більше сліз, адже плачем не воскресиш ти загиблого Гектора. Устань, сядь тут!
— Ні, не сяду я, Ахілле,— відповів Пріам,— перш ніж повернеш ти мені Гектора! Прийми дарунки і дай мені глянути на тіло мого сина.
Гнівно поглянув на Пріама Ахілл і сказав:
— Бійся розгнівити мене, старий! Я сам знаю, що повинен повернути тобі тіло Гектора. Це воля Зевса, її звістила мені моя мати, богиня Фетіда. Я знаю, що й тебе привів сюди бог, інакше не насмілився б ти з’явитися у табір греків. Замовкни ж! Я боюсь, що в гніві порушу завіт Зевса — щадити благаючого.
Сказавши це, вийшов Ахілл. Він покликав друзів своїх, звелів розпрягти коней і мулів Пріама і увести до шатра Ідея. Потім обмили Ахіллові рабині тіло Гектора і вбрали у дорогоцінні шати. Сам Ахілл підняв тіло і поклав на багато озлоблене ложе, а друзі його поставили ложе на віз. Благав великий син Пелея душу Патрокла не гніватись за те, що повернув він тіло Гектора батькові. Він обіцяв присвятити Патроклові частину дарів, привезених Пріамом. Зробивши все це, повернувся до шатра Ахілл і сказав старцеві, що вже видано йому тіло Гектора. Приготував Ахілл багату вечерю і запросив Пріама підкріпити сили їжею і питвом. Під час вечері з подивом дивився Пріам на прекрасного, величного, як бог, Ахілла, а Ахілл дивувався на поважний вигляд сивого старця і слухав його мудрих слів.
Коли скінчена була вечеря, Пріам просив Ахілла дозволити йому підкріпитися сном, бо він не спав уже, відколи загинув Гектор. Ахілл звелів приготувати Пріамові та Ідеєві перед шатром два розкішні ложа. Коли ж Пріам готувався лягти спати, запитав його Ахілл, скільки днів потрібно йому на поховання сина, і обіцяв у ці дні не починати битви. Десять днів прохав Пріам на поховання. Ахілл обіцяв йому, що й сам не стане до бою в ці дні, і втримає від битви греків. Лагідно потис Ахілл руку Пріамові, бажаючи тим потиском заспокоїти старця, і попрощався з ним.
Поснули всі воїни, спали й боги на світлому Олімпі, не спав лише бог Гермес. Він явився біля ложа Пріама і, збудивши його, звелів покинути швидше табір греків, бо боявся, що побачить хтось Пріама і спокуситься можливістю дістати за нього багатий викуп. Злякався Пріам, встав з ложа й розбудив Ідея. Гермес запріг коней та мулів і вивів їх потай з табору. Аж біля берегів Скамандру покинув бог Пріама.
На зорі під’їхав Пріам до Трої. Перша побачила його Кассандра і почала голосити за Гектором, скликаючи троянців і троянок. Зібрався величезний натовп біля брами Трої. Попереду всіх стояли Гекаба і Андромаха; голосно ридали вони і рвали на собі волосся. Ридали всі троянці і намагались ближче підійти до воза, на якому лежав убитий Гектор. Але по слову Пріама розступився натовп і дав йому проїхати в Трою.
Голосно ридала Андромаха — вона оплакувала чоловіка, свого єдиного оборонця. Тепер знала вона, що впаде Троя і поведуть греки всіх троянок у тяжку неволю. Вб’ють греки й сина її Астіанакса, помщаючись Гекторові за смерть багатьох героїв. Нарікала Андромаха, що далеко від неї загинув Гектор, не сказавши їй заповітного слова, яке вічно пам’ятала б вона. Ридала й Гекаба, проливаючи потоки сліз за улюбленим сином.
Андромаха оплакує Гектора (Жак Луї Давид, 1783)
Плакала й прекрасна Єлена за Гектором. Від нього ніколи не чула вона докору, не бачила кривди. Завжди заступався за неї лагідний душею Гектор, і завдяки його заступництву не кривдили її й інші. Тепер загинув її єдиний друг і утішитель у Трої, де всі однаково ненавидять її.
Звелів Пріам приготувати похоронне багатгя. Дев’ять днів возили троянці з Іди дрова на багаття. На десятий день поклали вони на багаття тіло Гектора й спалили. Зібрали прах його в золоту урну, поставили її в склеп, закрили склеп кам’яними плитами, зверху насипали високу могилу. Поки троянці насипали могилу, варта пильнувала, щоб не напали несподівано греки. Після похорону Пріам справив у своєму палаці розкішний похоронний бенкет.
Так ховали троянці великого Гектора.
Пріам у шатрі Ахілла. Поховання Гектора. Троянський цикл міфів. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції
6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)
8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)