Бог Гермес. Міф про Гермеса
    М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

    Бог Гермес.  Міф про Гермеса. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції 

    Гермес (у римлян — Меркурій) — один з найдавніших богів Греції; спочатку був богом-покровителем отар, його зображали іноді з бараном на руках. У гомерівському епосі Гермес насамперед посланець богів і провідник душ померлих у підземне царство Аїда, Гермес — покровитель мандрівників; з розвитком торгівлі Гермес стає богом-покровителем торгівлі, а також спритності, обману і навіть злодійства. Крім того, Гермес — покровитель юнацтва, атлетів, бог гімнастики; його статуї ставилися в палестрах і гімназіях — закладах, де навчали боротьби, кулачного бою, метання диска, бігу, стрибків і т.д. Після завоювання Александром Македонським усієї папської держави (кінець IV ст. до н. е.), коли в Азії і Єгипті виникають грецькі держави, Гермес ототожнюється з єгипетським богом науки і магії Тотом і стає також богом магії й астрології (тобто ворожіння по зірках); його починають називати богом Гермесом тричі найвеличнішим

    У гроті гори Кіллени в Аркадії народився син Зевса і Майї бог Гермес, посланець богів. З швидкістю думки переноситься він з Олімпу на найдальший край світу в своїх крилатих сандалях, з жезлом-кадуцеєм у руках. Гермес охороняє шляхи, і присвячені йому герми (Кам’яні стовпи, на яких зверху вирізьблювалась голова Гермеса) можна бачити край доріг, на перехрестях і біля входів у будинки всюди в Давній Греції. Він допомагає мандрівникам у подорожах за життя, він веде душі померлих в їхню останню путь — до сумного царства Аїда. Своїм чарівним жезлом склеплює він очі людей і навіває на них сон. Гермес — бог-покровитель шляхів і мандрівників, бог торгових зносин і торгівлі. Він дає в торгівлі зиск і посилає людям багатство. Гермес винайшов і міри, і числа, і азбуку, він навчив усього цього людей. Він і бог красномовства, а разом з тим — спритності й обману. Ніхто не може перевершити його в спритності, хитрощах і навіть у злодійстві, бо він незвичайно спритний злодій. Це він одного разу жартома викрав у Зевса його скіпетр, у Посейдона — тризубець, в Аполлона — золоті стріли і лук, а в Ареса — меч.

    Гермес викрадає корів Аполлона

    Ледве народився Гермес у прохолодному гроті Кіллени, як уже замислив першу свою витівку. Він вирішив викрасти корів у срібнолукого Аполлона, який пас на той час череди богів у долині Піерії, в Македонії. Тихенько, щоб не помітила мати, вибрався Гермес із пелюшок, вистрибнув з колиски і прокрався до виходу з грота. Біля самого грота він побачив черепаху, зловив її і з щита черепахи та трьох гілок зробив першу ліру, натягнувши на неї солодкозвучні струни. Потай повернувся Гермес у грот, сховав ліру в своїй колисці, а сам знову пішов і швидко, неначе вітер, понісся в Піерію. Там він викрав з череди Аполлона п’ятнадцять корів, прив’язав до їхніх ніг очерет і гілля, щоб замести слід, і швидко погнав корів через Беотію. Він зустрів старого діда, який працював у своєму винограднику.
    — Візьми собі одну з цих корів,— сказав йому Гермес,— тільки нікому не розповідай, що бачив, як я прогнав тут корів.
    Старий, зрадівши щедрому подарунку, дав слово Гермесові мовчати і не показувати нікому, куди той погнав корів. Гермес пішов далі. Але він відійшов ще недалеко, як йому захотілося випробувати старого: чи додержить він даного слова. Сховавши корів у лісі і змінивши свій вигляд, повернувся він назад і спитав діда:
    — Скажи, чи не проганяв тут хлопчик корів? Якщо ти мені вкажеш, куди він їх прогнав, я дам тобі бика й корову.
    Недовго вагався старий, сказати чи ні, дуже вже хотілося йому дістати ще бика й корову, і він показав Гермесу, куди погнав хлопчик корів. Страшенно розгнівався Гермес на старого за те, що він не додержав слова, і в гніві обернув його на німу скелю, щоб вічно мовчав він і пам’ятав, що треба додержувати даного слова.

    Після цього вернувся Гермес до корів і швидко погнав їх далі. Нарешті пригнав він їх у Пілос. Двох корів приніс він у жертву богам, потім знищив усі сліди жертвоприношення, а корів, що лишилися, сховав у печері, вводячи їх до неї задом, щоб сліди корів вели не в печеру, а з неї. (Міф про Гермеса)
    Зробивши все це, Гермес спокійно повернувся в грот до матері своєї Майї і ліг тихенько в колиску, загорнувшись у пелюшки.
    Але Майя помітила відсутність свого сина. Вона дорікнула йому:
    — Погане замислив ти діло. Навіщо викрав ти корів Аполлона? Розгнівається він. Адже ти знаєш, який грізний у гніві своєму Аполлон. Хіба ти не боїшся його стріл, що б’ють без промаху?
    — Не боюсь я Алоллона,— відповів матері Гермес,— нехай собі гнівається. Якщо він надумає скривдити тебе або мене, то я, щоб помститися йому, розграбую все його святилище в Дельфах, викраду всі його триножники, золото, срібло й одяг.
    А Аполлон уже помітив, що пропали корови, і подався їх розшукувати. Він ніде не міг їх знайти. Нарешті віщий птах привів його в Пілос, але й там не знайшов своїх корів золотокудрий Аполлон. В печеру ж, де були сховані корови, він не ввійшов — адже сліди вели не в печеру, а з неї.
    Нарешті після довгого марного шукання прийшов він до грота Майї. Зачувши наближення Аполлона, Гермес ще глибше забрався в свою колиску і щільніше загорнувся в пелюшки. Розгніваний Аполлон увійшов у грот Майї і побачив, що Гермес із невинним виглядом лежить у своїй колисці. Він почав докоряти Гермесові за крадіжку корів і вимагав, щоб він повернув їх йому, але Гермес від усього відрікався. Він запевняв Аполлона, що й не думав красти в нього корів і зовсім не знає, де вони.
    — Послухай, хлопчику, — скрикнув у гніві Аполлон,— я скину тебе в похмурий Тартар, і не врятують тебе ні батько, ні мати, якщо ти не повернеш мені корів.
    — О сину Латони! — відповів Гермес,— не бачив я, не знаю і від інших не чув про твої корови. Хіба цим я займаюся — інша тепер у мене справа, інший клопіт. Я дбаю лише про сон, молоко матері та свої пелюшки. Ні, присягаюсь, я навіть не бачив злодія твоїх корів.
    Хоч як сердився Аполлон, він нічого не міг добитися від хитрого, спритного Гермеса. Нарешті золотокудрий бог витяг з колиски Гермеса і примусив його йти в пелюшках до батька їхнього Зевса, щоб той розв’язав суперечку. Прийшли обидва боги на Олімп. Хоч як викручувався Гермес, хоч як хитрував, все ж Зевс звелів йому віддати Аполлону вкрадених корів. (Міф про Гермеса)
    З Олімпу повів Гермес Аполлона в Пілос, узявши по дорозі зроблену ним зі щита черепахи ліру. В Пілосі він показав, де сховані корови. Поки Аполлон виганяв корів із печери, Гермес сів коло неї на камені і заграв на лірі. Чудові звуки сповнили долину і піщаний берег моря. Здивований Аполлон із захопленням слухав гру Гермеса. Він віддав Гермесу за його ліру вкрадених корів — так полонили його звуки ліри. А Гермес, щоб бавитися, коли пастиме корів, винайшов собі сопілку (Музичний духовний інструмент, що складається з семи різної довжини очеретяних дудочок, зв’язаних одна з одною), яку так люблять пастухи Греції. (Міф про Гермеса)
    Меткий, спритний, прекрасний син Майї і Зевса, що носиться по світу зі швидкістю думки і який уже в ранньому дитинстві своєму довів свою хитрість і спритність, був також втіленням юнацької сили. Скрізь у палестрах (В античній Греції існували, переважно при школах, особливі майданчики, оточені часто колонами, на яких навчали фізичних вправ, боротьби, кулачного бою і т.ін. Такі майданчики звалися палестрами) стояли його статуї. Він бог молодих атлетів. Його закликали вони перед боротьбою і змаганнями в швидкому бігу.
    Хто тільки не шанував Гермеса в Давній Греції: і мандрівник, і оратор, і купець, і атлет, і навіть злодій. (Міф про Гермеса)

    Бог Гермес.  Міф про Гермеса. М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції 

    1. Зміст (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    2. Боги (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    3. Герої (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    4. Давньогрецький епос (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    5. Троянський цикл мифів М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції

    6. Фіванський цикл мифів (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    7. Аргонавти (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

    8. Одіссея (М. А. Кун. Легенди і міфи Давньої Греції)

     

    Комментарии закрыты.