Вакх. Міфологія Давньої Греції
Вакх (Бахус) (у міфології) — інколи називався греками Діонісом, а римлянами Лібером. Був спочатку фракійським або фрігійським Богом, культ якого греки перейняли дуже рано. Вакх, за одними оповіданнями, вважався сином доньки фіванського царя Семели і Зевса. За іншими оповідями, Вакха вважають сином Зевса і Деметри або Персефони, в служінні якої він з’являється у елевсінських містеріях. Внаслідок поширеного в Греції виноробства, культ Вакха поширився досить міцно, особливо у сільського населення. За припущенням деяких істориків, Вакх спочатку був грецьким Богом, в міфи про якого і в обряди шанування вкрались із часом чужоземні елементи, переважно фрігійської і фракійської релігій. Це Бог небесної і земної вологи, і обумовленої нею і сонячним теплом живої сили природи, а також — Бог вина і його збуджуючої дії на людину. Більшість народних свят, присвячених йому, безпосередньо пов’язані із заняттями з виноробства і виноградарства. Так, наприклад, вжиток нового, свіжого вина після закінчення збору винограду і його вичавки, супроводжувався в Аттиці особливим святом — Діонісіями. Початок розливання вина, що вже вибродило, мало в Афінах своє свято — Антестерія, свято квітів. Всі міфи і розповіді про те, як Вакх відвідав Енея в Етолії і Ікара в Аттиці, подарував їм винну лозу і навчив виноробству, мандрував, у супроводі Сатирів, Силенів, Менад і Вакханок, по всіх країнах, що займаються виноробством — все це витікає із значення Вакха, як Бога вина і веселощів. Нічні свята на честь Вакха здійснювались у багатьох місцях Греції. На Кіфероні, за переказами, фіванський король Пентей, в покарання за переслідування Бога, був розтерзаний жінками, що впали у вакханічне шаленство, і між іншим, власною матір’ю, що прийняла його за якусь тварину. Ця і подібні до нього оповіді пояснюються тим, що дійсно деякі жінки, в несамовитості і екстазі (т. з. Менади, що шаленіють), розривали в жертву Богові живих тварин, переважно молодих, а у деяких місцевостях Вакхові приносили навіть людські жертви. Чуже грецькій натурі, несамовите вшанування Вакха піддалось в Греції повному перетворенню. Воно незабаром отримало художній відтінок і злилося частково з культом Аполлона, а фанатичні фрігійські обряди, в яких важливу роль грав фалос, що оспівується як символ продуктивної сили природи, зникли, набувши поступово форми комедій.
Оповіді про Вакха придбали особливе поширення після завоювання всього Сходу Александром Македонським, коли культ Вакха був перенесений навіть до Індії. У Римі набагато пізніше було введено містичне служіння Вакхові (т. з. вакханалії), які прийняли незабаром характер крайньої розбещеності і аморальності. Витвори мистецтва раніші представляють Вакха у вигляді чоловіка вже в зрілому віці, величної постави, з довгим волоссям і бородою, в довгому одязі, з пов’язкою на голові і чашею або гроном винограду в руці. Пізніше мистецтво змальовувало Вакха хлопцем, м’якої, ніжної статури, зовсім голої або прикритої оленячою шкірою (небрис) і в мисливських котурнах. На голові у нього пов’язка і вінок, в руці тирс.
Скульптура. Ранок. Аврора
(Мікеланджело Буонарроті)
Вакх. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Медуза — одна із сестер Горгон. У еллінській міфології вони представлялися у вигляді крилатих істот з невідповідно великою головою, висунутим язиком, вискаленими зубами і часто із зміями на голові або тулубі.
Мінотавр — чудовисько з тілом людини і головою бика, що жило в лабіринті на острові Крит. Мінотавр, справжнє ім’я якого було Астерій, народився від Пасіфаї, дружини Міноса. Його батьком був бик, що вийшов з моря, а за іншою версією — Посейдон.
Мойри — богині долі. У уявленнях греків Мойра-доля кожного втілюється в якомусь матеріальному предметі — фетиші, носієві життєвих сил.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Богиня ночі, володарка мороку. Володарювала над усіма привидами і чудовиськами, нічними баченнями і чаклунством (за грецькою міфологією) — дізнатися
Аркадський Бог пасовищ, виконавець волі Зевса, великий винахідник, заступник промисловості, Бог доріг, путівник і провідник мертвих (за грецькою міфологією) — дізнатися
Богиня роси (за грецькою міфологією) — дізнатися