Трофоній. Міфологія Давньої Греції
Трофоній (Зевс Трофоній) (за грецькою міфологією) — первинне хтонічне божество, тотожне із Зевсом Підземним. За поширеним віруванням, Трофоній був сином Аполлона або Зевса, або орхоменського царя Ергіна, братом Агамеда, вихованцем Богині землі — Деметри. У куксі Трофоній зближувався з Деметрой Персефоною, Асклепієм та іншими божествами, які в Беотії були відомі під збиральним ім’ям Трофоніадів. Храм Трофонія знаходився біля беотійського міста Лебадії. Тут же існував відомий у давнину печерний оракул, оскільки Трофоній разом з іншими хтонічними божествами (Амфіараєм, Асклепієм) мав силу відкривати людям майбутнє. Передбачення давалися людям уві сні, причому особи, що зверталися до оракула, повинні були виконати ряд обов’язкових обрядів, опис яких ми знаходимо у Павсанія. Що бажав зійти у прорицалище, повинен був заздалегідь провести відоме число днів в храмі «Доброго Демона і Доброю Тихі». Протягом цього часу належало здійснювати встановлені очищення, омиватися в річці Геркіні і здійснювати жертвоприношення Трофонію, його синам, Аполлону, Кроносу, Гері і Деметрі. При кожному жертвопринесенні мав бути присутнім жрець, що передбачав по нутрощах тварин, чи буде Трофоній прихильний і милостивий до того, хто запитує. Вирішальним жертвопринесенням було останнє, що відбувалося перед спуском у печеру над ямою, де заколювали барана.
Напередодні самого спуску, в першу ніч, двоє хлопців, у віці приблизно тринадцяти років, вели питаючого до річки Геркіни, мили його, натирали маслом і взагалі прислуговували при обрядах. Згодом жерці направляли його до двох джерел, з яких він пив по черзі воду забуття, аби забути весь земний жаль, і воду спогаду, аби запам’ятати все, що належало побачити в печері, після чого підходив до статуї і, помолившись, йшов до прорицалища. Проріцалище знаходилося за гаєм на горі. Біля входу в печеру підносилася огорожа із білого мармуру, що займала невеликий простір і мала висоту 2 ліктя. Печера була штучна і з вигляду мала подібність ретельно обробленої печі, шириною у 4 лікті і глибиною не більше 8 ліктів. Сходів у печеру не було, і тим, хто звертався до оракула, давали вузьку драбину. Внизу був отвір шириною в 45 сантиметрів. Сюди той, що вирушав до оракула опускав ноги, просуваючись настільки, щоб в отвір пройшли коліна. Коли коліна були просунуті, наскільки було можливо, тіло втягувалося само собою, і з такою силою, з якою велика стрімка річка відносить зв’язану людину. Особи, що потрапили таким чином всередину святилища, дізнавались майбутнє, одні за допомогою зору, інші за допомогою слуху, більшість же через сновидіння. Поверталися на землю тією ж дорогою і через той самий отвір, тобто з витягнутими вперед ногами.
По розповідям, ніхто з тих, що спускалися в печеру Трофонія не загинув, окрім одного з греків, який не виконав жодного із наказаних священних обрядів і спускався не для запитання Бога, а для пограбування святилища. Вийшовшого від Трофонія жерці брали на руки і, посадивши на так званий трон Мнемозіни, що стояв неподалік від святилища, розпитували про бачене і чуте, але ті, що запитували, перебували звичайно в такому остовпінні і жаху, що потрібен був деякий час, аби прийти в себе: оправлялись вони в тому ж святилищі «Тіхи і Доброго Демона». Коли вони опам’ятовувалися, вони були зобов’язані написати на дощечці про все, що бачили і чули: ці дощечки залишали в храмі Трофонія. Оракул Трофоній мав великий авторитет, особливо коли збулося передбачення про перемогу при Левктрах: з того часу було встановлено місцеве свято, що супроводжувалося іграми. Не менший авторитет мав оракул і у римлян, особливо в імператорську епоху. На поширеність в Греції культу Трофонія і його оракула побічно вказують кепкування, якими коміки Кратін, Алексід і Менандр обсипали віруючих прибічників цього культу.
Згодом Трофоній із хтонічного божества зробився місцевим, і круг міфів про нього розширився надбавкою місцевих героїчних оповідей. Розповідали, що він був будівельником лебадійського прорицалища, дельфійського храму, скарбниці беотійського (орхоменійського) царя Гіріея, палаців і інших споруд. На Трофонія і братові його Агамеда була перенесена і єгипетська легенда про скарбницю Рампсиніта. Трофоній разом із братом-близнюком Агамедом славився знаменитим архітекторам. У скарбниці брати зробили таємний лаз і добували звідти золото і срібло, не чіпаючи замків. Коли Агамед попався в поставлений там капкан, Трофоній відрубав йому голову, аби приховати особу злочинця. Земля, що проте розступилася, поглинула Трофонія. Через деякий час беотійців замучила засуха. Оракул в Дельфах порадив звернутися до оракула Трофонія. Вони не знали, де його знайти, але незабаром бджолиний рій привів одного із них в Лейбадейську печеру, де перед ним несподівано з’явився Трофоній і оголосив, що він тепер Бог і провіщатиме в цьому місці (Павсаній).
Трофоній. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Гіпнос — Бог сну. За Гесіодом — породження Нікти. Живе в Тартар поряд із братом-близнюком Танатосом, але на відміну від нього, Гіпнос м’якосердий і доброзичливий.
Гібріс — Богиня, уособлення згубної самовпевненості, нахабства і непомірної гордині.
Гіменей — божество шлюбу, власне уособлений шлюбний гімн. Гіменей вважався сином Аполлона і однією із Муз. Розповіді про його походження і зв’язки з різними міфічними особами суперечливі.
Грації — в римській міфології добродійні Богині, що втілюють радісний, добрий і вічно юний початок життя. Доньки Юпітера, Німф і богинь. У старогрецькій міфології — Харити.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Богиня помсти (за грецькою міфологією) — дізнатися
Бог підводного царства, вважався владикою Морів і океанів (за римською міфологією) — дізнатися
Польовий і лісовий Бог, заступник тих, що пасуться в лісі і в полі стад, володів даром пророцтва (за грецькою міфологією) — дізнатися