Троянда. Міфологія Давньої Греції
Троянда. У прадавніх грецьких оповідях і відданнях, згадується у Гомера, Гесіода, Сафо. Старогрецьку назву троянди вважають похідними від зендського vareda — квітка, що вказує на батьківщину троянди, якою вважають давній Іран і Закавказзя. Єгипетські фараони, прадавні культури ассиро-вавилонців і іудеїв не знали цієї квітки. За свідченнями Геродота, в V столітті до нашої ери троянди були відомі у Вавилоні і в Македонії. Грецькі колоністи рознесли троянду по всьому давньому культурному світу. Окрім Єгипту, культурою розведення троянд понад усе славилася південна Італія. Римські письменники (Вергілій, Колумела, Горацій) згадують про троянду, як улюблену і поширену квітку. Відвіку троянда зайняла місце у релігійних ритуалах і в народній медицині. Грецькі легенди походження троянди ставлять у зв’язок із міфами про Афродіту і про Адоніс. У одному міфі у трояндовий кущ обернувся Адоніс, в інших троянди виникли з крапель крові Адоніса або крові Венери, або з крапель пролитого Богами нектару. Троянда є постійним атрибутом Афродіти, найчастіше у вигляді вінка із троянд. Вона слугує також атрибутом Ероса, Грацій, Муз, Флори.
Весною, у травні — в період цвітіння троянд, — були свята троянд у Римі, Капуї та інших італійських містах. Троянда стала емблемою весни, краси, кохання, короткочасності життєвих благ, невинності, символом коханої, символом веселості і бенкетів, розкоші і зніженості. Звідси епічний вираз «спати на трояндах». Класичні письменники надають троянді щедрі похвали; у Анакреона вона — «радість і насолода Богів і людей», у Філострата — «око землі». З трояндою порівнюють особу, губи, щоки, персти красунь (найчастіше Аврору — у Гомера, Гесіода, Феокдіта, Вергілія та інших античних авторів). Приказка давніх: «часто кропива зростає поряд з трояндою» (urticae proxima saepe rosa est) перейшла до західних народів нового часу. Троянда входила у вінки при релігійних процесіях, для прикраси храмів і статуй, особливо на весіллях, як символ кохання і радості. Ними прикрашали голови на бенкетах, на іграх, їх кидали до ніг переможців. Широко поширені були так звані розарії — поминання по померлих, коли трояндами прикрашали могили. У давнину при пожертвуваннях обумовлювали собі або ближнім розарії. У класичному мистецтві троянда також знайшла собі місце, наприклад на помпейських фресках, в сценах весільних і похоронних, в мозаїці і на монетах.
Троянда. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Антігона — донька фіванського царя Едіпа і Іокасти. Супроводжувала вигнаного з Фів сліпого батька у його поневіряннях. Після смерті Едіпа повернулася на батьківщину якраз на початок облоги Фів сім’ю вождями.
Аріадна — жриця із острова Наксос, донька царя Криту Міноса і Пасіфаї. Сестра Федри. Аріадна допомогла Тесею зберегти життя і перемогти Мінотавра.
Ахілл — в грецькій міфології один із найбільших Героїв, син царя Пелея, царя мірмідонців і морської богині Фетіди, онук Еака, головний Герой «Іліади».
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Богині долі, природної необхідності, вічних і непорушних світових законів (за грецькою міфологією) — дізнатися
Божество лихослів’я, буркотливості, кепкування і осуду (за грецькою міфологією) — дізнатися
Богині і покровительки мистецтв і наук (за грецькою міфологією) — дізнатися