Римський бог Плутон — Бог підземного царства і смерті. Міфологія Давньої Греції
Плутон (за римською міфологією) — Бог підземного царства і смерті, що носив у греків також ім’я Аїд. За оповіддю, Плутон був братом Зевса і Посейдона. При поділенні всесвіту між братами після отриманої Богами перемоги над Титанами і Гігантами Плутону дісталося в долю підземне царство і влада над тінями померлих. Дружиною Плутона є Персефона, разом з ним шаноблива. Як Бог смерті, Аїд був страшним Богом, саме ім’я якого давні греки боялися виголошувати, замінюючи його різними евфемістичними епітетами — між іншим, і назвою Плутон, що увійшов до вживання починаючи з V століття до нашої ери і що остаточно витіснив первинне ім’я, яке виключно вживалося Гомером.
Разом із зміною імені у античних авторів сталася і зміна самого уявлення про Плутона, що значно пом’якшило його безрадісну і невблаганну істота. Ймовірно, під впливом елевсінських містерій Плутону стали приписуватися якості Бога родючості у зв’язку з містично-алегоричним порівнянням долі хлібного зерна (як би схороненого у момент посіву, аби воскреснути для нового життя в колосі) із замогильною долею людини. Міфотворчість про Плутон, як про Бога небажаного і страшного, небагата подробицями. Гомер, що називає його також Зевсом Підземним, знає Плутона виключно як Бога смерті і представляє його таким, що особисто стереже брами свого царства. Тут бився з ним Геракл, коли ходив добувати для Еврісфея пекельного пса Цербера. Геракл поранив Плутона в плече, Бог повинен був покинути своє царство і відправитися для лікування рани на Олімп до лікаря Богів Пеона. Іншим разом покинув Плутон пекло для викрадання Персефони. Міф цей — вже післягомерівського походження і локалізувався в різних місцях стародавнього світу, особливо в Елевсіні і Сицилії.
Нарешті, Плутон згадується ще в оповідях про Орфея, що сходив в пекло за своєю дружиною Еврідікою і який зачіпає своїми піснями жорстокі серця Плутона і Персефони. У різних оповідях згадується ще чарівна шапка Плутона, що мала властивість робити тих, хто її надівав, невидимими. Її надіває Персей, вбиваючи Медузу, Афіна, допомагаючи Діомеду проти Арея, аби не бути впізнаною останнім (Гомер, «Іліада»). У Гігантомахії вона на голові Гермеса. Культ Плутона зустрічався в Греції не часто. Власне йому присвячений храм відомий лише один, в Еліді. У всіх інших випадках культ Плутона сполучений із культом інших хтонічних божеств, причому, Плутон є більш як подавець благ земних, чим у сенсі страшного Бога смерті. Місця шанування Плутона локалізувалися звичайно біля глибоких печер, розколин в землі і тому подібне, в яких забобон бачив «входи до підземного царства». У жертву Плутону приносилася звичайно чорна худоба.
Римським Богом смерті і підземного царства був Орк, Бог загалом подібний до еллінського Плутона. Грецька назва Pluto поширилася у римлян порівняно пізно. Принаймні, Децій Мус, прирікаючи себе у жертву підземним Богам, не виголошує, у Лівія, імені Плутона. Зображення Плутона порівняно рідкі. Велика їх частина відноситься до пізнішого часу. Плутон зображається в типові, вельми близькому до Зевса, з двозубцем або жезлом в руці, інколи з рогом достатку. Біля ніг Плутона на одній із скульптурних груп пес Цербер.
Римський бог Плутон — Бог підземного царства і смерті. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Феміда — Богиня правосуддя. Греки називали богиню також Теміда, Теміс. Феміда була донькою Бога піднебіння Урану і Геї. Її доньками були Богині долі — Мойри.
Фортуна — Богиня щастя, випадку і вдачі, одне із найбільш шанованих римлянами та італіками божеств.
Харити — доньки Зевса і Океаніди Евріноми, втілювали радісне, добре і вічно молодий початок. Звали Богинь: Аглая («сяюча»), Евфросіна («благомисляча»), Талія («квітуча»), Клета («бажана») і Пейто («переконання»).
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Парки — римські Богині людської долі. У грецькій міфології йому відповідає … дізнатися
Камени — римські покровительки наук, поезії і мистецтв. У грецькій міфології їм відповідають … дізнатися
Вікторія — римська Богиня перемоги. У грецькій міфології їй відповідає… дізнатися