Оракул. Міфологія Давньої Греції
Оракул (у давнину) — прорицалище, а також один із засобів, за допомогою якого людина прагнула вступати в безпосереднє спілкування з божеством. Вислови Оракула вважалися одкровеннями божества. Вони виходили питаючими у визначеному місці, через відомих посередників, переважно жерців даного божества, що були такими, що тлумачать отримане одкровення. Всі Оракули можуть бути підведені під три категорії: передбачення виходили або у вигляді сентенцій, або у вигляді символів, або у вигляді сновидінь. У знаменитому зі всіх Оракулів — дельфійському — дурманячі пари, що виходили із розколини скелі, вводили пророка у стан ясновидіння. У Додоні про волю божества судили за рухами листя на священному дубі, за звуками, що виходили із металевих судин, по дзюрчанню священного джерела, в Делосі стежили за шелестом лавра, в Оракулові Зевса Аммонського в Лівії — за відомими явищами на зображенні божества, складеному з коштовного каміння; у Римі, по велінню сенату і у присутності магістрату, розкривали книги сивіл. Важко судити, наскільки самі жерці були переконані в істинності одкровень. В усякому разі вбачати в Оракулові лише один свідомий обман з боку жерців було б однобічною думкою, що позбавлена історичної перспективи. Навіть туманна форма відповідей, особливо характерна для дельфійського Оракула, не свідчить про свідомий обман, хоча не можна заперечувати, що жерці часто забезпечували свою непогрішимість двозначністю відповідей, які підходили для будь-якого випадку.
Виникнення Оракула, як прорицалища, певне місце було зобов’язане або добродійному джерелу, з яким грецька думка звичайно пов’язувала близькість божества, або явищам природи (пари з гарячого джерела і тому подібне), що викликали стан екзальтації. Виникали прорицалища і в місцевостях, де покоїлися останки якого-небудь знаменитого ясновидця. У останньому випадку запитуючі звичайно особисто піддавалися одухотворяючій дії божества. Так наприклад, в Оракулі Амфіарая запитуючий, після триденного утримання від вина і одноденного поста, повинен був заснути в храмі, аби йому в сновидінні відкрилася воля божества. Призначення Оракула полягало не в тому лише, щоб розкрити майбутнє, але й у тому, щоб від імені божества керувати життям народу у тих виняткових випадках, коли людська мудрість виявлялася неспроможною. До Оракула звертались і державні люди, коли їх особистого авторитету було недостатньо для проведення того або іншого рішення. Для відомих періодів грецької історії Оракули набувають значення політичних інститутів. Оракули, пораду яких запитували у всіх важливих випадках, сприяли підтримці серед розрізнених греків свідомості національної єдності і здійсненню загальногрецьких підприємств. Вони протегували сільськогосподарській культурі, колонізації нових земель і так далі.
Прадавнім зі всіх прорицалищ вважався Оракул в Мерої у Єгипті, а безпосередньо за ним — Оракул у єгипетських Фівах і Оракул Зевса Аммонського. У Греції найбільший авторитет мав Оракул в Додоні, а пізніше — Оракул у Дельфах. Крім того, Зевс мав своїх Оракулів в Еліді, Пізі і на Криті, Аполлон — в Кларосі біля Колофона і на Делосі. Оракул Бранхидів в Мілеті присвячений Аполлону і Артеміді. Прорицалищами Героїв були Оракул Амфіарая в Оропосі, Оракули Трифонія і Геракла — в Бурі та Ахаї. Проріцалища з викликанням духів покійних існували в Гераклеї Понтійській і на Авернському озері. До Оракулів мають бути зараховані і вислови так званих сивіл, особливо ерітрейських і кумейських. У римлян існували Оракули Фавна і Фортуни в Пренесті, Оракули Паліків. Але італійці охоче звертались і до грецьких, і до єгипетських прорицалищ. У Греції Оракули втратили своє значення лише після повної втрати свободи і незалежності греків. Але й згодом, позбавлені всілякого авторитету, вони існували до царювання Феодосія, коли були остаточно закриті.
Оракул. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Талфібій — вісник, спартанець, разом з Еврібатом був глашатаєм у Агамемнона, виконуючи його доручення. Талфібій разом із Одіссеєм і Менелаєм збирав військо на Троянську війну.
Тевкр — син Теламону і доньки троянського царя Гесіони. Кращий стрілець із лука в грецькому війську під Троєю, де від його руки загинуло понад тридцять захисників Іліона.
Тесей — син афінського царя Енея і Ефери. Прославився рядом подвигів, подібно до Геракла; викрав разом з Піріфоєм Єлену.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Пан — грецький Бог лісів, мисливців і пастухів, усієї природи. У римській міфології йому відповідає… дізнатися
Персефона — грецька Богиня родючості і царства мертвих. У римській міфології їй відповідає… дізнатися
Посейдон — грецький Бог морів. У римській міфології йому відповідає… дізнатися