Омфала. Міфологія Давньої Греції
Омфала (за грецькою міфологією) — лідійська цариця, донька (за іншими джерелами рабиня) Бога річки Іардана, вдова Тмола, сина Танталу, малоазійський напівбог, наполовину войовничого, наполовину жіночного характеру, покровителька задоволень і представниця жіночої продуктивності. Її ототожнювали інколи з Фінікією Астартою або Афродітою-Уранією і вважали Богинею місяця. Вона вважалася родоначальницею лідійських царів, головним чином тих, які походили від Ассирії Гераклідів. Коли Геракл, в покарання за вбивство Еврітова сина Іфіта, був проданий Гермесом в рабство, царицею його виявилася Омфала (Аполлодор; Гігін).
У неї на службі Геракл позбавив Малу Азію від розбійників, полонив керкопів, вбив Сілея, врятував землі Омфали від лідійців із міста Ітони, вразив величезного змія на березі ріки Сангарій. Омфала придбала собі не лише воїна, але і слухняного коханця. У Омфали від Геракла було декілька дітей: Лам, Тірсен, Гегелей і Агелай. За примхою Омфали Геракла наряджали в жіночий одяг, і він разом із служницями пряв шерсть і виконував домашні роботи, сама ж Омфала одягалася у левову шкіру і носила палицю Героя (Стесіхор). Зачарований нею Геракл забув про свою войовничість і мужність, склав у ніг цариці дубину і левову шкіру і вдягався в жіночий одяг. Замість колишніх важких робіт йому доводилося тепер сидіти над пряжею в крузі рабинь і догоджати витребенькам улюбленої пані. Цією оповіддю не раз користувалися поети, наприклад Ахей, Антіфан, молодший Кратін, Іон. Омфала в комедіях виводилася під ім’ям Аспазія.
За іншою версією міфу виходить, що одного дня Геракл і Омфала ради забави помінялися одягом, а згодом відправилися спати кожен у свою кімнату. Закоханий в Омфалу Пан вночі прокрався у спальню, намацав шовковий одяг цариці і, тремтячи від збудження, упірнув до неї під ковдру. Геракл, що прокинувся, з такою силою брикнув коханця, що той відлетів до протилежної стіни. На шум прибігла Омфала і довго сміялася над розпростертим в кутку Паном. У помсту Пан став розпускати чутки, що Геракл розлучився зі своєю знаменитою шкірою, а замість неї носить тепер жіноче вбрання, пряде шерсть і у всьому підкоряється примхливій Омфалі. Міфом про Омфалу користувалися живописці. Так, відома Помпейська картина, на якій змальований Геракл, одягнений в жіночий одяг, в товаристві жінок-рабинь і строгої цариці, що відняла у Героя атрибути його войовничості.
Омфала. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Пірр — цар епіротів, син царя Еакіда. Залишившись після смерті батька шестирічним хлопчиком, він був прийнятий в сім’ю царя іллірійських тавлантієв, Главкія. За допомогою Димитрія Поліоркета, який в 307 році до нашої ери допоміг епіротам звільнитися від ненависного їм царя Алкети, Пірр повернув собі батьківський престол.
Психея — уособлення душі, дихання. Міфи про царівну Психею розповідають про устремління людської душі.
Сізіф — син царя Еола і Енарети, онук Елліна, брат Кретея, Афаманта, Салмонея і інших Героїв, чоловік Плеяди Меропи, батько Главку, дід Беллерофонта. Міфи малюють Сізіфа хитруном, здатним обдурити навіть богів і вступаючим з ними в конфлікти.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Мойри — грецькі Богині людської долі. У римській міфології їм відповідають… дізнатися
Музи — грецькі покровительки наук, поезії і мистецтв. У римській міфології їм відповідають… дізнатися
Ніка (Ніке) — грецька Богиня перемоги. У римській міфології їй відповідає… дізнатися