Нікій. Міфологія Давньої Греції
Нікій (у давнину) — син Нікерата, афінянин, державна людина і воєначальник другої половини V століття до нашої ери. Багатство, сумлінність у веденні суспільних справ і в особистих стосунках, розсудлива обачність у військових підприємствах, вірність Богам і традиціям обмеженої демократії, після смерті Перикла в 429 році до нашої ери, положення глави так званої аристократичної партії, в боротьбі з Клеоном, Алківіадом та іншими народними вождями, рішучий, відважніший і послідовний у керівництві власним народом. Відмінну рису зовнішньої політики Нікія складало бажання зберігати мир із Спартою. Під час пелопоннеської війни Нікій робив спроби припинити військові дії. Так, коли в 425 році Спарта, доведена до крайності відчайдушним положенням кращої частини її війська на острові Сфактерії, звернулась до Афін з мирними пропозиціями, Нікій наполегливо переконував афінян укласти мир, і лише позиція Клеона поклала край мирним перемовинам, а відновлені військові дії проти Спарти, цього разу без участі Нікія, скінчились для афінян перемогою.
Після смерті Клеона Нікію вдалося схилити афінян до миру із спартанцями, який і був укладений в 421 році до нашої ери, під ім’ям Нікієва миру, на п’ятдесят років. Мир виявився неміцним, і вже у 415 році афіняни розпочали так звану сицилійську війну. Натхненником підприємства був Алківіад, а метою походу, зробленого ніби то для підтримки Егести проти Селінунта і Сіракуз, було не лише завоювання Сицилії, але і підпорядкування афінському владицтву Італії, Лівії і усієї Еллади. Афіняни не шкодували на підприємство ні грошей, ні людей. Товаришами Нікія призначені були Алківіад і Ламах, і влітку 415 років величезний, блискучий афінський флот пристав до берегів Сицилії. Розбіжності між вождями, недалекоглядність і повільність Нікія, перешкоджали рішучим діям проти Сіракуз, а повернення до Афін Алківіада, за підозрою у тяжкому державному злочині зробило Нікія єдиним керівником підприємства, особливо після смерті Ламаха. Щастя зовсім залишило Нікія, коли на допомогу сіракузцям, з’явились із Спарти і Коринфа допоміжне військо, під начальством Гіліппа. Афіняни зняли облогу Сіракуз і перейшли до захисту свого положення, зміцнившись на піднесеному пункті на південь від Сіракуз. Нікій занепав духом, просив афінський народ про прибуття до Сицилії нового війська, а більш всього — про звільнення його від посади воєначальника. Прибуття афінського флоту, під керуванням Демосфена, не допомогло справі. Незгоди вождів, хвороби у війську і невдалі битви скорочували і деморалізували афінську армію. З вини Нікія, взагалі нерішучого і зляканого місячним затемненням, афіняни не скористались влучним моментом до відступу. А коли, заперті ворожим флотом із моря, дали силам союзників морську битву, то мали повну поразку.
Як морська битва, так і лиха, що трапились згодом з афінським військом, що відступало сухою дорогою, яскраво і з глибокою участю описані у книзі історії Фукідіда. Демосфен зі своїм загоном потрапив у полон, а Нікій із залишками війська здався Гіліппу. Воєначальники були страчені, а сім тисяч афінських полонених були приречені на жахливі страждання у сицилійських каменоломнях. Лише небагато з афінян повернулися на батьківщину. Винуватцем нещастя, що коштувало Афінам близько двадцяти тисяч громадян, був, за загальним переконанням, Нікій. Співчуваючи Нікію, Фукідід засуджує надмірний забобон воєначальника, який послухався ворожбитів і не хотів рушити з місця до того часу, доки не мине тричі дев’ять днів після місячного затемнення. За словами Полібія, Нікій ще мав шанс врятувати афінське військо з-під Сіракуз, якби, у забобонному страху перед місячним затемненням, не відклав відступ.
Нікій. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Крій (Кріос) — в старогрецькій міфології один із Титанів, син Урану і Геї, чоловік доньки Понта Еврібії. Був повержений під час Титаномахії і скинутий в Тартар.
Кронос — син бога піднебіння Урану і богині землі Геї. Він піддався на домовленості матері і оскопив свого батька Урана, щоб припинити безкінечні народження його дітей.
Океан — прадавній бог водної стихії, прабатько богів морів, річок, струмків і джерел. Титан, син Урану і Геї. Від нього походить численне покоління водяних божеств, що склали особливий водний Олімп.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Богиня переконання в сенсі схилення на яку-небудь справу (за грецькою міфологією) — дізнатися
Володар морів (за грецькою міфологією) — дізнатися
Бог багатства і достатку (за грецькою міфологією) — дізнатися