Кірена. Міфологія Давньої Греції
Кірена (за грецькою міфологією) — фессалійська Німфа, донька царя лапіфів Гіпсея, правнучка Океана. Кірена почиталась греками як охоронець стад, мешканка лісів, безстрашний мисливець. Піндар і Аполоній розповідають, що Аполлон одного дня побачив, як вона боролася із могутнім левом, і закохався без пам’яті. Аполлон відніс Кірену в своїй колісниці туди, де зараз місто Кірена. Там їх вже чекала Афродіта і без зволікання приготувала їм ложе в позолочених чертогах Лівії. Того вечора Аполлон пообіцяв Кірені довге життя, вгамовування пристрасті до полювання і владу над родючою країною. Після цього він залишив її на піклування доньок Гермеса (Німф миртів) і там, на найближчому горбі, вона народила Арістея, а після другого відвідування Аполлона у неї народився віщун Ідмон. Але ще одну ніч вона провела з Аресом, від якого у неї народився фракійський Діомед, власник коней-людоїдів. Історія кохання Аполлона до Кірени, прихід Бога до Кентавра Хірона за порадою, а також пророцтво Кентавра про щасливе майбутнє Кірени і її потомства розказані Піндаром (Піфійські оди).
Кірена (Кіренаїка) (у давнину) — країна на північному березі Африки, між Великим Сиртом на заході і Єгиптом на сході, з півдня межує з Лівійською пустелею, але родюча завдяки рясним зимовим і весняним дощам і безлічі джерел, багата вином, оливковим маслом, ароматичними травами і лісом. Давні міфологи поміщали на сході її «країну Гесперід». Близько 630 року до нашої ери переселенці з кікладського острова Фери заснували, спочатку на острівці Платеї, а згодом на самому материку, неподалік від моря, колонію Кірену. Першим царем Кірени або, по-дорійськи, Кирани, був Батт. Під час панування династії Баттіадів, Кірена, завдяки мореплаванню і торгівлі, швидко досягла високої міри процвітання і після тривалої і жорстокої боротьби з Єгиптом і Карфагеном стала незалежною. Близько 540 року до нашої ери брати царя Аркезілая II обурились і утворили із західних міст самостійну державу Барку. Влада Баттіадів була знищена персидським царем Камбізом, що приєднав Кірену до єгипетської сатрапії. Під час панування персів, що продовжувалось приблизно 200 років, Кірена стала республікою. До цієї пори відноситься процвітання киренської школи філософів. У 321 році до нашої ери єгипетський цар Птолемей, син Лага, підпорядкував Кірену. П’ять міст — Кірена, Аполонія, Птолемаїда (Барка), Арсіноя (Тавхира) і Вереника (Евгесперіди) — склали союз (пентаполь), перетворений із 117 року до нашої ери на царство молодшої гілки династії Птолемей, останній представник якої, Апіон, заповідав Кірену римлянам, що приєднали її в адміністративному відношенні до провінції Крит. Кірена була батьківщиною філософів Арістіппа, засновника школи киренаїків, і Карнеада, поета Каллімаха і географа Ератосфену. Кірена була зруйнована арабами. Від грецької епохи збереглися значні розвалини і некрополь, у якому археологами нового часу було знайдено чимало ваз, золотих і срібних монет.
Кірена. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Гіперіон (дуже високий) — Титан, син Урану і Геї, чоловік своєї сестри Тейї, батько Геліоса, Селени і Еос. Гіперіон — «сяючий» бог, що буквально «йде вгорі», тобто, по піднебессю.
Іапет (Япет) — Титан, син Урану і Геї, чоловік Океаніди Клімени (або Океаніди Асії), яка народила йому Атланта, Менетія, Прометея і Епіметея. Іапет — учасник Титаномахії; був скинутий Зевсом в Тартар, поділивши долю братів. Є прародителем людського роду.
Кой — Титан, син Урану і Геї, брат і муж Титаніди Феби, що народила Лето і Астерію. Брав участь в Титаномахії і був разом з братами скинутий Зевсом в Тартар.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Божество однойменної річки у царстві мертвих, уособлення первісного жаху і мороку (за грецькою міфологією) — дізнатися
Божество світла, спочатку, власне «полудень», «початок кінця дня» і навіть «світло, що вже згасло» (за грецькою міфологією) — дізнатися
Богиня правосуддя (за римською міфологією) — дізнатися