Грецькі богині Евменіди — Богині-месниці. Міфологія Давньої Греції
Евменіди (за грецькою міфологією) — милостиві, доброзичливі Богині. Одна із назв жіночих божеств, найбільш відомих під ім’ям Ериній (у римлян Фурії) що означає гнівні, люті, Богині-месниці. Іменуються також величавими, високоповажними. За Гесіодом, Евменіди — доньки землі, запліднена краплями крові божества Урану, оскопленого сином його, Кроносом. Це — пояснювальний міф пізнішого походження, що приурочує родовід Евменід до першого в світі насильства проти батька. За Есхілом, Евменіди — доньки Ночі. Софокл називає їх дітьми мороку і землі. У пізніх грецьких міфах, Евменіди — земні божества, що знаходяться в найтіснішому зв’язку з відвічними правилами і засадами людського гуртожитку. Вони невпинно спостерігають за тим, аби встановлені стосунки між старшими і молодшими, батьками і дітьми, багатими і бідними не були порушені до вигоди однієї із сторін за рахунок іншої.
Існують Евменіди батька, матері, батьків, а також дітей, жебраків, тобто всякого, хто ображений і чия образа має право на помсту. Крики і прокльони жертви вислуховують Богині і переслідують винного без втоми і пощади, не лише на землі але і в пеклі після смерті, доки міра помсти не виконається. Вже в «Іліаді» Богині-месниці живуть в пеклі. Що «бродять в мороці», де гніздяться злочини, «жорстокими», «лютими», «згубними» називаються вони у Гомера. Одна із Евменід носить ім’я Мегери. У малюнках на вазах Евменіди неодноразово змальовуються в ролі караючих божеств в пеклі. Зовнішній вигляд Богинь, лютих, кровожерливих і нещадних, вселяв жертвам жах і відразу. Старі, сиві, із злісним кривавим поглядом, із зміями у волоссі, Евменіди або гавкають як собаки, або ревуть, як розлючені бики. Змії обвивають їх тулуб, повзуть по плечах або в руках Богинь шиплять і з відкритою пащею тягнуться до жертви. Інколи Евменіди зображаються з бичем в руці, з факелом, освітлюючим шлях в гонитві за винним. Піфія, побачивши Евменід, що розташувалися біля жертовника, від жаху біжить зі святилища Аполлона. Аполлон гонить їх зі свого храму туди, де стратили винних і де роздаються стогони змучених злочинців. Не однією смертю карають Богині: з моменту скоєння злочину вони невідступно переслідують винного, заподіюючи йому болісні страждання, фізичні і душевні, навіть за труною. Кров вбитої матері ще не засохла на руках вбивці — а Орест випробовує вже терзання совісті, і «люті собаки матері», що насуваються, повергають його в невимовний жах. Евменіди — божества «швидкі», «багаторукі», «багатоногі», «з мідними ногами» і тому подібне. За словами Геракліта, Евменіди гострозоро стежать за тим, аби і в зовнішній природі все залишалося в своїх межах. Евменіди карають клятвопорушення і всяке порушення покладеною людині міри. Звідси зіставлення Евменід з Богинями долі. «Людина з чистими руками не повинна жахатись нашого гніву. Життя його протікає мирно. Ми, всюдисущі і потужні Богині, пам’ятаємо скоєне зло, вселяємо страх лиходію і недоступні благанням його. Шануй вівтар правди і не зневажай його нечестивою ногою, спокушаючись користю, бо за злочином настануть покарання і відплата. Шануй батьків, привітно приймай мандрівника під дахом твоїм. Праведник не буде нещасливий». Трагедія Евменіди, звідки ці слова, укладає собою трилогію Есхіла «Орестію», джерело знань про Евменід. Богині жадають крові матеревбивця Ореста, вони женуться за ним з Аргоса у Дельфи, з Дельф до Афін, і лише втручання «юних» божеств, Аполлона і особливо Афіни, жалісливих, гамує лють «старих» божеств і рятує Ореста, який відплатив за смерть батька по навіюванню Аполлона. Перше вмилостивлення Богинь, караючих злочин без уваги до його мотивів, трагік відносить до часу установи прадавнього судилища громадян. У наступного за Есхілом трагіка, Софокла, ті ж Богині прихильно приймають в своєму гаї біля Афін іншого страждальника, Едіпа, що спокутує мимовільну провину лихами і душевними стражданнями (Едіп в Колоні). Під ім’ям милостивих, Евменіди вшановувалися в Сікіоні і в інших місцях Пелопоннесу. У міру пом’якшення, нещадні месниці-Богині самі знаходять можливим звільнити від покарання, зважаючи на вигляд злочинна, беручи до уваги душевний стан винного і умови правопорушення. У Еврипіда (Орест) Евменіди — терзання обуреної совісті злочинця.
Грецькі богині Евменіди — Богині-месниці. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Мінерва — в римській міфології Богиня мудрості, мистецтва, війни і міст, покровителька ремісників.
Мнемозіна — в грецькій міфотворчості Богиня пам’яті, донька Урану і Геї, Титаніда. Мати Муз, яких вона народила від Зевса. За числом дев’яти ночей, які Мнемозіна подарувала Зевсові, і Муз було дев’ять.
Мойри — богині долі, природної необхідності, вічних і непорушних світових законів: Лахесіс («що дає долю»), Клото («що пряде») і Атропос («невідворотна»), доньки Нікти.
Mомос — божество лихослів’я, буркотливості, кепкування і осуду.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Бог багатства і достатку (за грецькою міфологією) — дізнатися
Вважалася Богинею, що дає життя всьому, що існує (за грецькою міфологією) — дізнатися
Божество однойменної річки у царстві мертвих, уособлення первісного жаху і мороку (за грецькою міфологією) — дізнатися
Божество світла, спочатку, власне «полудень», «початок кінця дня» і навіть «світло, що вже згасло» (за грецькою міфологією) — дізнатися