Грецький Бог Ерот (Ерос) — Бог кохання. Міфологія Давньої Греції
Ерот (Ерос) (за грецькою міфологією) — Бог кохання, що розумівся як особливе світове божество і як супутник і помічник Афродіти. Одна із чотирьох першооснов космогоній, разом з Хаосом, Геєю і Тартар (Гесіод). Згідно викладу міфографа п’ятого століття до нашої ери Акусілая, Ерот, Ефір і Метіда були дітьми Нікти і Ереба, що сталися від Хаосу. У Парменіда Ерот є також прадавнім божеством, яке створила Афродіта. У орфіків він Протогон («першонароджений»), Фанет («що явив»), Фаетон («сяючий»). Батьком Ерота також називали Урана, Хроноса, Орфея та інших Богів і Героїв античного світу. Традиція грецької класичної поезії представляє Ерота сином Зевса (Еврипід), породженням Іріди і Зефіру (Алкей). У пізніших відданнях Ерот звичайно називається сином Афродіти і Ареса і він поступово приймає риси «золотокрилого» Бога, знаменуючи поступовий перехід до витонченого, легкого і капризного Ерота поезії еллінізму (Симонід Кеосський; Арістофан; Сафо).
Він став, як відмітив Аполлоній Родоський, прекрасним, примхливим і жорстокосердим хлопчиком, повним хитрощі і лукавства, жорстоким мучителем Богів і людей. Він всюди літає на своїх золотих крилах, бездумно пускаючи стріли, збуджуючи кохання не лише між чоловіком і жінкою, але й одностатеве. Ерот панує як над зовнішньою природою, так і над етичним світом людей і Богів, правлячи їх серцем і волею. По відношенню до явищ природи він є добродійним Богом весни, що запліднив землю і викликав до буття нове життя. Його уявляли красивим хлопчиком, з крилами, в більш давній час — з квіткою і лірою, пізніше — із стрілами кохання або палаючим факелом. Художній розвиток Ерота отримав у творців молодшої аттичної школи — Скопаса, Праксителя і Лісіппа. Скопасу належала статуя Ерота, що знаходилася в Мегарах. Пракситель створив Ерота для мізійського міста Парії при Геллеспонті і — шедевр грецької скульптури — для Феспій, де перебувала також статуя Ерота роботи Лісіппа. Культ Ерота існував в Парії і головним чином у Феспіях, де спочатку грубий камінь був зображенням Бога. У Феспіях через кожні чотири роки влаштовували свята на честь Ерота— Еротидії, що супроводжувалися гімнастичними і музичними змаганнями.
Крім того, Ерот, як Бог кохання і дружби, що сполучав хлопців і чоловіків, користувався шануванням в гімназіях, де його статуї ставилися поряд із зображеннями Гермеса і Геракла (Павсаній). Спартанці і крітяни зазвичай перед битвою приносили Ероту жертву. Кращий фіванський загін воїнів мав Ерота як свого заступника і натхненника. Самійці присвятили Ероту гімназій і святкували на його честь свої елевтерії. Взаємне кохання юності знайшло символічне зображення в групі Ерота і Антерота, що перебувала в елейській гімназії. Рельєф із цією групою змальовував Ерота і Антерота, що оспорюють пальму перемоги один у одного. Ерот був одним із улюблених сюжетів для філософів, поетів і художників, будучи для них вічно живим чинником як серйозної мироуправляючої сили, так і особистого сердечного відчуття, що поневолило Богів і людей. Пізнішому часу належить виникнення симбіозу Ерота і Психеї (Кохання і полоненої нею Душі) і розвинутої з цієї вистави відомої народної казки. Схоже символічно-алегоричне зображення Ерота дається Апулеєм у його вигадуванні «Метаморфози». Оригінальний міф про Ерота не божества, а демона, супутника Афродіти, що виражає вічне прагнення до прекрасного, дається Платоном. У нього Ерот є сином Бідності і Багатства, зачатим у день народження Афродіти і отримав в спадок від батьків жагу володіння, тягу до мандрів, стійкість і відвагу. У італійській міфології Ероту відповідають римські Боги Амур і Купідон.
Ерот, натягуючий лук
(римська скульптура II ст. з грецького оригіналу IV ст. до н.е. скульптори Лісіппа, Ермітаж)
Ерот на дельфіні
(фонтанна статуя, римська копія з грецького оригіналу III—II ст. до н.е., Ермітаж)
Юпітер благає Ероса (Джон Сингер Сарджент)
Ероса вражає краса Психеї (Моріс Дені)
Психея виявляє, що її таємничий коханець Ерос
(Моріс Дені, 1908)
Повернутися на сторінку «Міфологія у мистецтві»
Грецький Бог Ерот (Ерос) — Бог кохання. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Персефона — донька Зевса і Деметри (або Цецери), дружина Плутона (або Аїда), грізна повелителька тіней, що володарює над душами померлих і над чудовиськами пекла, слухає разом з Аїдом прокльони людей і виконує їх. У римській міфології їй відповідає Прозерпіна.
Піфо — Богиня переконання в сенсі схилення на яку-небудь справу.
Плутон — Бог підземного царства і смерті, що носив у греків також ім’я Аїд. За оповіддю, Плутон був братом Зевса і Посейдона.
Плутос — Бог багатства і достатку, син Деметри і Іасіона, що народився на Криті.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Грації — римські Богині краси і витонченості. У грецькій міфології їм відповідають … дізнатися
Аврора — римська Богиня ранішньої зорі. У грецькій міфології їй відповідає… дізнатися
Фурії — римські Богині помсти. У грецькій міфології їм відповідають… дізнатися
Амур, Купідон — римський Бог любові. У грецькій міфології йому відповідає … дізнатися