Дракони. Міфологія Давньої Греції
Дракони. Перші згадки про драконів відносять до прадавньої шумерської культури. У старовинних відданнях зустрічаються описи дракона, як дивної істоти, що не схожа ні на яку тварину і в той самий час має схожість з багатьма із них. Згідно давнім аккадським джерелам, у дракона були лапи собаки, голова лева і крила птаха. Образ Дракона з’являється майже у всіх міфах про створення світу. Священні тексти давніх народів ототожнюють його з первозданною міццю землі, початковим Хаосом, який вступає в боротьбу з Творцем. У цих космічних битвах, як правило, перемагають сили або Боги, що втілюють порядок і що підтримують рівновагу у всесвіті, а з чудовиська створюється небозвід і піднебесний світ: «І розітнув він їй внутрішність, і пронизав серце… і створив з однієї половини твердь небесну, а з іншої — твердь земну». У кожній країні поети оспівували цю Титанічну битву. У прадавній вавилонській оповіді «Енума еліш» говориться про боротьбу Бога Мардука з Тіамат, Богинею первісного космічного океану. Один з Богів пантеону вед, Індра, перемагає дракона Врітру, семітський Бог Баал — Бога Йаму, владику початкового океану. Широко відомий і біблейський сюжет про чудовиська Левіафана, колись переможеного Творцем. Символ дракона — це емблема воїнів на парфянських і римських штандартах, національна емблема Уельсу, охоронець, змальований на носах кораблів древніх вікінгів. У римлян дракон був значком когорти, звідси сучасне dragon, драгун. Символ дракона — символ вищої влади в кельтів, символ китайського імператора: його обличчя іменувалося Обличчям Дракона, а трон — Троном Дракона. На щиті Агамемнона був змальований синій трьохголовий дракон. Легенди буддизму рясніють згадками про драконів, оповіді даосизму оповідають про їх діяння. Дракони — крилаті змії, в образі яких поєднувались тварини, втілюючи два світи — верхній (птахи) і нижний (змії). Ці фантастичні істоти в китайській міфології втілювали чоловіче начало, першоелемент янь, разом з феніксом, що втілює жіноче начало, першоелемент інь. Зображення дракона слугувало символом імператора, а фенікса — імператриці. У середньовічній алхімії — першоматерія (або інакше світова субстанція) позначалась прадавнім алхімічним символом — змією-драконом, що кусає себе за хвіст і уроборос, що називається («пожирач хвоста»). Зображення уробороса супроводжували підписом «Все в Єдиному або Єдине у всьому». А Творіння називали кругом (circulare) або колесом (rota). У Середньовіччі, при зображенні дракона «запозичували» різні частини тіла у різних тварин, і, подібно до сфінкса, дракон був символом єднання чотирьох стихій. Одним із найбільш поширених міфологічних сюжетів — битва з драконом: Герой, завдяки своїй відвазі, перемагає дракона, заволодіває його скарбами або звільняє полонену принцесу. Цей сюжет розповідає про подвійність природи людини, про внутрішній конфлікт між світлом і пітьмою, про сили несвідомого, які можуть бути використані для досягнення як творчої, так і руйнівної мети. Битва з драконом символізує ті труднощі, які людині необхідно здолати, аби опанувати скарби внутрішнього знання, отримати перемогу над своєю низовинною, темною природою і досягти самовладання. Подвиги Геракла, звільнення Андромеди Персеєм, бій Ясона з драконом в оповіді про аргонавтів, легенда про скандинавського Героя Сігурда і його перемогу над драконом Фафніром, бій святого Георгія з драконом лише деякі тому приклади. Кожен з них дає свою пораду, як битися з власною пітьмою. І хоча дракон, подібно до єгипетського Сету, заподіює жорстокий біль, він допомагає людині пізнати себе. Дракони були символами могутніх Богів, що дають життя: Кецалькоатля, Бога уранішньої зірки, Атума, Бога вічності, Серапіса, Бога мудрості. Цей символ безкінечний, як безкінечний світ, що вічно розвивається, охороняється кільцем уробороса.
Дракон (Мауриць Корнеліс Ешер)
Персей убиває дракона (Фелікс Валлотон, 1910)
Повернутися на сторінку «Міфологія у мистецтві»
Дракони. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Геракл — національний Герой греків. Син Зевса і смертної жінки Алкмени. Обдарований могутньою силою, виконав найважчі роботи на землі і зробив 12 подвигіви. Спокутав свої гріхи, зійшов на Олімп і досяг безсмертя.
Гермафродит — син Гермеса і Афродіти. Хлопець надзвичайної краси. Збудив пристрасну любов Німфи Салмакіди. Німфа попрохала богів про вічне єднання з коханим. І боги злили Німфу і Гермафродита в одну двостатеву істоту.
Дедал — онук афінського царя Ерехфея і син Метіону. У будівельній справі Дедала вважали винахідником пили, тесли і виска. У скульптурі він перший нібито став робити дерев’яні статуї богів з руками, що не прилягали до тулуба, і з відокремленими одна від одної ногами.
Діомед — син етолійського царя Тідея і доньки Адраста Деїпіли. Разом із Адрастом брав участь в поході і розоренні Фів. Як один із женихів Єлени Діомед бився згодом під Троєю, очолюючи ополчення на 80 кораблях.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
В римській міфології Всемогутній Бог піднебіння, цар Богів, верховне божество, повелитель грому і блискавок — дізнатися
Божество ридання і плачу (за грецькою міфологією) — дізнатися
Богиня зцілення, донька Асклепія (за грецькою міфологією) — дізнатися