Беллерофонт. Міфологія Давньої Греції
Беллерофонт (за грецькою міфологією) — один із головних Героїв старшого покоління, син коринфського царя Главка (за іншими джерелами, Бога Посейдона), онук Сізіфа. Первинне ім’я Беллерофонта — Гіппоной, але після того, як він вбив коринфянина Беллера, його сталі називати «вбивця Беллера» (за деякими міфологічними версіями Беллер був рідним братом Гіппоноя). Вважають, що слово «беллерофонт» догрецького походження і означало «чудовисько», згодом воно, ставши незрозумілим, було, як це прийнято в етіологічних міфах, осмислено як власна назва. Побоюючись кровної помсти, Беллерофонт був вимушений втекти в Арголіду, де його гостинно зустрів тиринфський цар Прет. Дружина Прета Сфенебея (або Антея) закохалась у Беллерофонта, але була знехтувана ним, після чого вона звинуватила хлопця в замаху на її честь. Повіривши дружині, але не бажаючи порушувати закони гостинності, Прет направляє Беллерофонта до свого тестя, царя Лікії Іобата, вручивши йому лист, що мав наказ згубити Беллерофонта. Щоб виконати наказ, Іобат дає Беллерофонту одне за іншим небезпечні для життя доручення. Спочатку йому довелося битись з триголовою вогнедишною химерою — страшним чудовиськом, поєднанням лева, кози і змії. Боги, протегуючи Беллерофонту, подарували йому крилатого коня Пегаса (Піндар, «Олімпійські оди»; Павсаній). Напавши на химеру з повітря, Беллерофонт переміг і знищив за допомогою Пегаса чудовисько, що спустошувало країну. Згодом він відбив напад войовничого племені солімів і знищив амазонок, що вторглися (Гомер, «Іліада»). Іобат влаштував Беллерофонту, що повертався з війни засідку, але Герой перебив всіх нападників. Вражений силою прибульця, лікійський цар відмовився від своїх задумів, віддав Беллерофонту у дружини доньку Філону і, вмираючи, залишив йому своє царство (Аполлодор). Від цього шлюбу народились Гіпполох, що успадкував лікійське царство, Ісандр, загиблий у війні з солімами, і Лаодамія, що народила Зевсові Сарпедона.
Дізнавшись від тестя про лист Прета, Беллерофонт відправився до Тиринфа, аби помститись. Прикинувшись закоханим, він вмовив Сфенебею, що обмовила його, втекти з ним на Пегасі. Але, піднявшись у повітря скинув її в море (Еврипід, «Сфенебея»). За іншим варіантом міфу (Гігін), Сфенебея сама наклала на себе руки. Подальша доля Беллерофонта описана Гомером в «Іліаді». Беллерофонт втратив протекцію Богів, і його спіткало божевілля. Причиною цього Піндар («Істмійські оди») вважає гордовитість Беллерофонта, що вирішив на Пегасі досягти вершини Олімпу. Зевс наслав на коня овода, Пегас сказився і скинув Беллерофонта на землю. Кульгавим і сліпим поневірявся Беллерофонт до самої смерті по Алейській долині («долині мандрів»). У трагедії «Беллерофонт», що не дійшла до нас, Еврипід розповідав про згубну спробу Беллерофонта піднятися на Олімп і його смерті після того, як він був зцілений від своєї непомірної гордості і примирився з Богами. Розвитку міфу про Беллерофонта була також присвячена трагедія Софокла «Іобат», що також не збереглася.
Культ Беллерофонта був поширений в Лікії і Коринфі, а згодом по всій Греції. Ім’я Беллерофонта і пов’язаних із ним Пегаса, химери, солімів не грецького, а східного походження. Але все-таки існування у ранній Греції міфу про Беллерофонта не викликає сумніву. Про це свідчать і зображення боротьби Беллерофонта з химерою на протокоринфських вазах, і наївна, характерна для часу появи писемності, розповідь Гомера про лист Прета. У ранньогрецьких міфах Беллерофонт часто пов’язаний із морською стихією (зображення Героя з тризубом, ймовірно, повинно пояснювати походження Беллерофонта від Главка або Посейдона), але в той же час в образі цього Героя зустрічаються риси сонячного Бога (політ до піднебесся на крилатому коні). Існує припущення, що в міфі про Беллерофонта об’єднались риси двох Богів різного походження. Зображення Беллерофонта і його коня (по-хеттськи Піхассассіса) часто зустрічаються на малоазійських печатках (у Малій Азії крилатий кінь був божеством піднебесся і погоди). Можливо, культ Беллерофонта, що спочатку виник в Греції, був занесений до Малої Азії, де його пов’язали із місцевими культами Пегаса, химери та ін. На виникнення розповіді, що зустрічається у Гомера, про Сфенебею, поза сумнівом, вплинув поширений по всьому Середземномор’ю сюжет про переслідування Героя знехтуваною їм заміжньою жінкою (єгипетська «Казка про двох братів», старозавітна розповідь про цнотливого Іосифа, міфи про Іполіта і Федре, Пелея і дружину Акаста та інші оповіді).
Аполлон і Діана (Лукас Кранах Старший)
Мандрівник Едіп (Гюстав Моро, 1888)
Повернутися на сторінку «Міфологія у мистецтві»
Беллерофонт. Міфологія Давньої Греції
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Герса — Богиня роси, а її свято називалося Аррефорій.
Гестія — Богиня-діва домівки, старша донька Кроноса і Реї, покровителька незгасаючого вогню, об’єднуюча Богів і людей.
Гефест — Бог вогню, заступник ковальського ремесла. Син Зевса і Гери, за іншими оповідями, однієї лише Гери.
Гея — Богиня Земля. Гею шанували з прадавніх часів як Богиню, що народжує зі своїх надр всяке життя і що живить його своїми грудьми.
Гіпнос — Бог сну. За Гесіодом — породження Нікти. Живе в Тартар поряд із братом-близнюком Танатосом, але на відміну від нього, Гіпнос м’якосердий і доброзичливий.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Страшні Богині прокльону, помсти і кари, що повставали проти злочинців і карали їх лише ради відновлення етичного порядку в світі (за грецькою міфологією) — дізнатися
Наймогутніший і вищий із Богів грецького народу, державний володар світу, батько Богів і людей (за грецькою міфологією) — дізнатися
Богиня-покровителька породіль. У грецьких оповідях з’являється як рятівна, або як ворожа сила при народженні — дізнатися.