Аякс. Міфологія Давньої Греції
Аякс (за грецькою міфологіює) — ім’я двох учасників Троянської війни. Обидва воювали під Троєю як претенденти на руки Єлени. У «Іліаді» вони часто виступають рука об руку, в битві за стіну, що оточує ахейський табір, в обороні кораблів, в битві за тіло Патрокла і порівнюються з двома могутніми левами або биками (Гомер, «Іліада»).
Аякс Оїлід — син Оїлея і Еріопіди (Еріопи), цар Локріди, ватажок ополчення з сорока чоловік із Локріди (області середньої Греції). Майстерний списометальник і бігун, поступався у швидкості лише Ахіллові. Його воїни славились як лучники і пращники. Це, так званий «малий Аякс», — не настільки могутній і не настільки високий на зріст в порівнянні з Аяксом Теламонідом (Гомер, «Іліада»). Він відомий своєю буйною і зухвалою вдачею. Так, під час взяття Трої він зробив насильство над Кассандрою, що шукала захисту у вівтаря Афіни (Аполлодор; Вергілій, «Енеїда»). За порадою Одіссея ахейці збиралися за це святотатство побити Аякса каменями (Павсаній), але той знайшов притулок у вівтаря тієї ж Афіни. Проте при поверненні флоту з-під Трої розгнівана Богиня розбила бурею біля Кікладських островах ахейські кораблі (у т.ч. корабель Аякса, метнувши у нього блискавку). Аякс врятувався і, вчепившись за скелю, нахвалявся, що він живий всупереч волі Богів. Тоді Посейдон розколов тризубцем скелю, Аякс впав у море і загинув. Тіло його було похоронене Фетідою на острові Міконос, поблизу Делоса (Гігін). Святотатство Аякса за рішенням оракула мешканці Локріди викупали протягом тисячі років, посилаючи до Трої щорік двох дів, що прислуговували в храмі Афіни, ніколи не покидаючи його. Згідно Аполлодору і Полібію, цей звичай припинив своє існування після Фокідської війни в 4 столітті до нашої ери.
Аякс Теламонід веде свій рід від Зевса і Німфи Егіни. Він — онук Еака, син Теламону і Перібеї, двоюрідний брат Ахілла. Ім’я його пов’язане з міфом, в якому фігурує Геракл як друг саламінського царя Теламону. Під час відвідин острова Саламін Геракл благає Зевса дарувати Теламону доблесного сина. Коли Зевс на знак згоди з проханням Геракла посилає у вигляді прапора орла, Геракл радить Теламону назвати майбутнього сина ім’ям Аias (від грец. aietos — орел (Аполлодор)). Аякс Теламонід — цар Саламіна, що привів під Трою дванадцять кораблів (Гомер, «Іліада»). Під Троєю Аякс прославився як Герой, поступаючись лише Ахіллові. Він величезний (так званий «великий Аякс»), грізний, могутній, озброєний величезним семишкірним щитом, вкритим міддю. Аякс виступає в бою як сам Бог Арес, крокує міцно, приголомшуючи потужним списом. Він метає в Гектора величезний камінь і пробиває їм щит ворога. При появі Аякса, що несе свій щит як башту, троянці розбігаються з переляку, а він продовжує вражати ворогів.
Коли вбили Патрокла і відбувається боротьба за його тіло, Аякс своїм щитом прикриває вбитого, а згодом допомагає ахейцям винести з поля бою тіло Патрокла, відражаючи разом з Аяксом Оїлідом троянську навалу. У битві біля кораблів Аякс протистоїть Гектору. Захищаючи корабель від вогню, він вбиває в рукопашній сутичці дванадцять троянців. Після загибелі Ахілла Аякс самовіддано захищає від троянців його тіло і тому вважає, що має право успадкувати зброю вбитого Героя. Проте зброя присуджується (причому суддями виступають троянці та союзники ахейців) Одіссею, і ображений Аякс вирішує перебити вночі ахейських вождів. Але Афіна, рятуючи ахейців, насилає на нього божевілля і жертвою меча Аякса стають стада худоби. Коли розум повертається до Аякса, він не може пережити накликаної їм на себе ганьби і, обдуривши пильність своєї дружини Текмесси і соратників, у відчаї кінчає життя самогубством. Тіло Аякса за рішенням Агамемнона не було віддане вогню, і його могилою став Ретейський мис (Аполлодор). Аякс не може забути нанесеної йому Одіссеєм образи навіть в Аїді, де на привітну мову Одіссея він відповів похмурим мовчанням, зберігаючи і в царстві мертвих непохитний і наполегливий дух (Гомер, «Одіссея»). Долі Аякса, його божевіллю і смерті присвячена трагедія Софокла «Аякс» і трилогія Есхіла «Спор про зброю», що не дійшла до нас.
Аякс Теламонід шанувався як Герой. На горі в місті Саламіні знаходився храм Аякса (Павсаній). Перед битвою в Саламіні, як повідомляє Геродот, греки принесли молитви Богам і призвали на допомогу Аякса і його батько Теламона. Свято аянтії на честь Аякса справлялося з великою урочистістю в Аттиці і на Саламіні. Близькість Аякса до Афін підкреслена в «Іліаді», де говориться, що поряд з кораблями афінян Аякс поставив свої кораблі.
Аякс Оїлід і Аякс Теламонід відносяться до дуже давніх міфологічних образів. Це неприборкані і горді Герої, що йдуть не лише проти волі людей, але й проти волі Богів. Ймовірно, що одвічно обидва Аякса складали один цілісний міфологічний образ, який надалі зазнав певної модифікації, з’явившись у вигляді двох дуже близьких по своєму духу і таких, що відрізняються швидше зовнішніми ознаками Героїв (Аякс Великий і Аякс Малий, Афаретіди, Діоскури, Блізнечні міфи). Можливо, Локріда і є прадавня батьківщина героїчного архетипа, а Саламін — вторинний і з’явився у міфі через Теламона. Ім’я Теламон має характер прозивний (на старогрецькій мові telamon, ремінь або перев’язь для щита і меча), і Аякс Теламонід виступає як володар знаменитого щита, що утримується міцними ременями. Спільний виступ обох Аяксів в «Іліаді» також дозволяє зробити припущення про спочатку єдиний образ Аякса.
У античному мистецтві Аякс Оїлід зображується головним чином на монетах Локріди, де він з’являється як важкоозброєний воїн, у вазопису (сцена насилля над Кассандрою), на фресках. Міф про Аякса і Кассандру слугував сюжетом картин Пітера Пауля Рубенса, Йозефа Соломона та інших митців. Аякс Теламонід — один із найбільш популярних персонажів. У вазописи втілені різні сюжети міфу: «Суперечка із-за зброї Ахілла», «Самогубство Аякса», «Поєдинок Аякса з Гектором і іншими троянцями», «Участь Аякса в битві за тіло Ахілла» і т. п. У європейському образотворчому мистецтві є картини «Царство Флори» Нікола Пуссена, статуя «Аякс» Антоніо Канови та інші твори.
Трагічна смерть Героя Аякса Теламоніда була улюбленою темою у давніх авторів. Відомо, що її змалював і Есхіл, але до нас дійшла лише трагедія Софокла. Пластика і живопис старовини також охоче змальовували подвиги обох Аяксів.
Персей і Андромеда (Гюстав Моро, 1870)
Венера і Амур (Франсуа Буше, 1750—1752)
Повернутися на сторінку «Міфологія у мистецтві»
ДІЗНАЙТЕСЯ БІЛЬШЕ
Тефіда — вважалася Богинею, що дає життя всьому, що існує. Одне із прадавніх божеств, Титаніда, донька Геї і Урану, сестра і дружина Океана, мати потоків, річок і трьох тисяч Океанід.
Сатурн (за римською міфологією) — одвічний давньоримський бог, культ якого був одним із найпоширеніших в Італії. Відповідає грецькому Кроносу.
Стікс — старша донька Океана і Тефіди, божество однойменної річки у царстві мертвих, уособлення первісного жаху і мороку.
ЧИ ЗНАЄТЕ ВИ?
Борей — грецький Бог північного вітра. У римській міфології йому відповідає… дізнатися
Геба — грецька Богиня юності. У римській міфології їй відповідає… дізнатися
Гера — грецька цариця Богів. У римській міфології їй відповідає… дізнатися