Прадавні вірування. Єгипетська міфологія
Відомості про космогонічні міфи Додинастичного і Ранньодинастичного періодів відновлюються по уривчастим і хаотичним фрагментам, які містяться в пізніших джерелах і зберегли сліди прадавніх уявлень, і по іконографії богів на пізніших зображеннях.
Один із найдревніших богів, що шанувалися в долині Нілу, — Хор (Гор): сокіл, який летить крізь світовий простір; ліве око Хора — Місяць, правий — Сонце; ймовірно, з польотом сокола зв’язувалися зміни пір року і часу доби. Разом із Хором шанувався аналогічний йому бог неба і світла Вєр (Ур). Образ сонячноокого птаха дуже сильно вплинув на міфи, релігійні уявлення і вірування, які складалися пізніше: боги з ім’ям Хор або похідними від нього (Хор — син Ісіди і Осіріса, Хор Бехдетський, Харсомт (грецизов.; єгипетськ. Хор-сема-тауі) та ін.) часто зображалися у вигляді сокола (мал. 22, 23), бог Ра — у вигляді сокологолової людини (мал. 1, 3 та ін.). В текстах усіх епох Сонце і місяць називаються очима Ра або Амона(-Ра):
І стало світло після того, як ти (Амон-Ра) виник.
Осяяв ти Єгипет променями своїми
Коли диск твій засяяв.
Прозріли люди, коли блиснуло твоє праве око вперше
Ліве ж твоє око прогнало пітьму нічну.
Мал. 22. Зображення Хора у вигляді сокола.
Зліва направо: Хор Бехдетський, Харсомт, Хор — син Ісіди
і Осіріса, Хароєріс і Хор Едфуський.
Промальовування рельєфу з південного боку
південно-західного залу храму Хатхор
в Дендера; I ст. до н. е.
Мал. 23. Бронзова статуетка Хора —
сина Ісіди і Осіріса
у вигляді сокола. VII — VI ст. до н. е.
У багатьох оповідях в ролі божества, що народжує Сонце і творить світ, виступає тварина або птах. Так, збереглися сліди віддання, за яким вважалося, що Сонце було народжене у вигляді золотого теляти небом, яке уявлялося величезною коровою із розсипаними по усьому її тілу зірками (див. мал. 4). Ще «Тексти Пірамід» говорять про «Ра, золоте теля, народжене небом», а пізніші зображення показують цю Небесну Корову зі світилами, що пливуть по її тілу.
Відлуння цієї оповіді, яка була колись одним із основних єгипетських міфів про походження світу, ми знаходимо і в інших текстах, і на ряду образотворчих пам’ятників, причому іноді міф про Небесну Корову зберігається в переробленому виді, а іноді він навіть сплітається з іншими оповідями. Так, Небесна Корова зустрічається в сценах народження сонячного немовля з лотоса: на багатьох ритуальних посудинах видно дві Небесні Корови, що стоять по сторонах лотоса, на якому сидить новонароджене Сонце. Згадка про Небесну Корову збереглася і в тексті, який оповідає про те, як безпосередньо після своєї появи на світ сонячне немовля «сіло на спину Небесної Корови Мехет Урт і поплило по горизонту»«. Довгий час існувало уявлення про щоденне народження і вмирання Світила. Згідно з ним, богиня неба Нут, приймаючи вигляд корови Мехет Урт, уранці народжує золоте теля (рожевий колір зорі — це кров богині при пологах); за день теля дорослішає, стає Биком-Pa; увечері Бик злягається з Небесною Коровой-Нут, після цього богиня проковтує сонячного Бика, а уранці народжує знову, і усе повторюється; з цим уявленням пов’язані поширені епітети Ра «Бик своєї матері» і «Той, хто воскресає у своєму синові». Зображення Нут у вигляді жінки, яка увечері проковтує Сонце і уранці народжує його знову (мал. 24), зустрічаються аж до пізніших епох єгипетської історії, а єгипетські фараони, уподібнюючись Сонцю-Pa, зображують себе синами Небесної Корови то у вигляді немовля, що смокче її молоко (мал. 25), то у вигляді зрілого чоловіка, що стоїть під її захистом (мал. 26).
Мал. 24. Богиня неба Нут проковтує вечірнє Сонце
і народжує уранішнє, яке парить над «знаком горизонту» —
ієрогліфом, що зображує долину Нілу
між східними і західними горами, і освітлює
символічне зображення храму Хатхор
в Дендера і священні сикомори богині.
Промальовування рельєфу з «очисної каплиці»
в Дендера; I ст. до н. е.
Мал. 25. Фараон смокче молоко Небесної Корови
Мал. 26. Фараон стоїть під захистом Небесної Корови
За іншими переказами, виникнення світу було пов’язане з іншими тваринами; наприклад, існував міф, за яким небо уявлялося свинею, а зірки — народженими нею поросятами. Різні тварини або плазуни взагалі часто зустрічаються в космогонічних оповідях в різних ролях. Так, на зображенні народження Ра з лотоса позаду Небесної Корови можна побачити мавп, що вітають сонячне немовля підняттям рук (див. мал. 61). Існували оповідання про те, що Сонце — це величезна куля, яке котить по небу сонячний жук, подібно до того, як гнойові жуки котять свої кульки по землі (мал. 27).
Мал. 27. Скарабей котить сонячний диск
У інших оповідях творцями світу є не тварини і птахи, а боги і богині. У одній із таких легенд небо мислиться у вигляді богині-жінки Нут, тіло якої зігнуте над землею, а пальці рук і ніг спираються на землю (мал. 28). Нут народжує сонячне немовля, яке творить потім богів і людей. <…> «Тексти Пірамід», попри те, що в них панує уявлення про вже одноосібне створення світу богом-творцем, все ж зберігають рядки, які прославляють богиню Нут, яка колись шанувалася найбільшою матір’ю і самого Сонця і усього Всесвіту:
Могутньо серце твоє <…>
О Велика, така, що стала небом <…>
Наповнюєш ти всяке місце своєю красою.
Земля уся лежить перед тобою — ти охопила її,
Оточила ти і землю, і усі речі своїми руками. <…>
Узяла ти до себе кожного бога з його човном,
Зробила ти їх нескороминущими, подібно до світил,
Не віддаляються вони від тебе, бо вони зірки. <…>
Нут, ти сяєш, як цариця Нижнього Єгипту.
І могутня ти над богами,
Душі їх — твої, і спадщина їх — твоє,
Жертви їх — твої, і майно їх усе — твоє.
Мал. 28. Богиня неба Нут і бог землі Геб з головою змія
За елефантинською версією створення світу, людей і їх Ка виліпив з глини бараноголовий бог Хнум (мал. 29), головний деміург в елефантинській космогонії. Зображення Хнума, що ліпить людей з глини, також зустрічаються аж до пізніших періодів історії Єгипту.
Мал. 29. Бог Хнум створює на гончарному крузі
людину і його Ка.
Промальовування рельєфу зі святилища
в Луксорському храмовому комплексі; XVIII династія
Прадавні вірування. Єгипетська міфологія
Читати далі «Єгипетська міфологія»
Повернутися до змісту «Єгипетська міфологія»