Гермопольська космогонія. Єгипетська міфологія

    Гермопольська космогонія. Єгипетська міфологія

    У основу переказу покладені різні фрагменти «Книги Мертвих» і «Текстів Саркофагів»

    Гермополь, столиця XV верхньоєгипетського (Заячого) ному, важливим політичним центром не був. У епоху Старого царства називався Унут — на ім’я богині-покровительки ному, що зображувалася у вигляді зайчихи. У Перший Перехідний період, коли Мемфіс втрачає статус столиці централізованої держави і влада концентрується в руках номархів Гераклеополя (грец.; єгипетськ. Хенсу, Ненінісут), що оголосили себе фараонами, відповідно зростає політичне значення Заячого ному, володарі якого були союзниками гераклеопольських фараонів, ростуть популярність і значущість космогонічної доктрини Гермополя. Місто Унут отримує назву Хемену (коптськ. Шмуну) — «Вісім». «Вісімка» — на честь шанованих там восьми первинних богів-творців. Космогонічна версія Гермополя поширилася всюди, проте користувалася меншою популярністю, ніж геліопільська і мемфіська космогонії. Набагато важливішою була роль Гермополя як культового центру бога місяця і мудрості Тота і священних ібісів. Греки ототожнювали Тота з Гермесом — звідси грецька назва міста.

    На початку був Хаос. У Хаосі панували сили руйнування: Нескінченність, Ніщо, Небуття і Пітьма.
    У деяких джерелах до «негативних» первинних сил Хаосу зараховуються три пари божеств: Тенему і його жіноча паралель Тенемуіт (Морок, Зникнення), Ніау і Ніаут (Порожнеча, Ніщо), Герех і Герехт (Відсутність, Ніч).
    Руйнівним силам Первозданного Хаосу протистояли творчі сили — чотири пари божеств, що втілюють стихії, — Велика Вісімка, Огдоада. Чоловічі божества Вісімки — Хух (Нескінченність), Нун (Вода), Кук (Темрява) і Амон («Невидимий» — тобто Повітря (?)) мали вигляд людей з головами жаб. Їм відповідали жіночі пари: Хаухет, Наунет, Каукет і Амаунет — богині зі зміїними головами (мал. 13).

    Єгипетська міфологіяМал. 13. Хух і Хаухет, Амон і Амаунет
    (інші пари богів Гермопольської Вісімки
    зображалися аналогічно).

    Промальовування рельєфу з храму Ісіди
    на острові Філе; Птоломеївський період

    Боги Великої Вісімки плавали в Первозданному Океані Нуні. Із землі і води вони створили Яйце і поклали його на Первинний Пагорб — «Вогняний острів». І там, на острові, з Яйця вилупився бог уранішнього Сонця Хепрі (див. мал. 2 і 3).

    За іншою версією, сонячне божество, що освітило землю, яка перебувала у мороці, народилося з квітки лотоса (мал. 14), що виросло на Первинному Пагорбі; від радості немовля Ра заплакало, і з його сліз, що впали на Пагорб, виникли люди; згодом на Пагорбі виникло місто Гермополь. Ця версія отримала поширення в усьому Єгипті.

    Єгипетська міфологіяМал. 14. Народження Сонця-Pa з бутона лотоса

    У «Книзі Мертвих» збереглися фрагменти ще однієї міфологічної версії, пов’язаної з космогонічною доктриною Гермополя (але висхідною, очевидно, до прадавніх, архаїчних уявлень): Яйце, з якого народився бог Сонця, зніс на Первинному Пагорбі Великий Гоготун — білий птах, який першим влетів в пітьму і порушив віковічну безмовність Хаосу Нуна. Великий Гоготун зображувався у вигляді білого гусака — священного птаха бога землі Геба (див. мал. 31).
    Ра створив Шу і Тефнут — першу пару богів. Від Шу і Тефнут сталися усі інші боги.

    Гермопольська космогонія. Єгипетська міфологія

    Читати далі «Єгипетська міфологія»

    Повернутися до змісту «Єгипетська міфологія»

     

    Комментарии закрыты.