Тяжба Хора і Сета. Перша хитрість Ісіди. Єгипетська міфологія
Владика погодився з вимогою Сета і наказав Дев’ятці богів перепливти Ніл і продовжити розгляд на острові. Ісіда ж повинна була залишитися на березі.
Коли човен причалив до острова, боги сказали перевізникові Анті (Немті):
— Не перевозь на острів ніяку жінку, схожу на Ісіду, інакше ми тебе суворо покараємо.
Після цього боги віддалилися в пальмовий гай і вдалися до бенкету.
А Ісіда тим часом прийняла вигляд дряхлої старої, наділа на палець золоте кільце і, шкутильгаючи, згорбившись, підійшла до переправи, де в очікуванні подорожніх дрімав у своєму човні Анті.
— Перевези мене на острів, — звернулася до нього Ісіда. — Я несу їжу юнакові, який дивиться за худобою (Слова «худоба» і «сан» давньоєгипетською звучали однаково. Таким чином, Ісіда користується двозначністю своєї фрази: обманює Анті, не вимовляючи брехні). Він там вже п’ять днів і сильно зголоднів.
— Мені наказано не перевозити ніяких жінок, — похмуро відповів Анти.
— Але ж цей наказ торкається тільки Ісіди, а я — стара. Ти тільки подивися на мене!
Анті подумав і запитав:
— А що ти мені даси, якщо я тебе перевезу?
— Я дам тобі ось цей хліб.
— До чого мені твій хліб! — зневажливо поморщився човняр. — Стану я порушувати наказ Великої Дев’ятки заради якогось жалюгідного хліба!
— Ну, добре, а якщо я дам тобі золоту каблучку, яка у мене на пальці? — запитала Ісіда і показала човняру каблучку.
Очі Анті спалахнули жадібним блиском.
— Давай каблучку! — відразу погодився він.
Переправившись на острів, Ісіда сховалася в заростях акації і стала спостерігати за бенкетуючою Дев’яткою. Серед богів вона побачила і ненависного Сета. Вона вимовила чаклунське закляття, обернулася молодою дівчиною, такою прекрасною, яких немає ні серед людей, ні навіть серед богинь, — і покинула своє укриття.
Сет, ледве побачив її, відразу загорівся до неї пристрастю. Залишивши богів, він підійшов до Ісіди і сказав:
— Я тут, з тобою, о дівчина прекрасна!
— О ні, мій великий пан, — лагідно заперечила Ісіда. — Що стосується мене, то я була дружиною пастуха стад і народила сина, і юнак узяв худобу свого батька (Ісіда знову користується двозначністю фрази). Але одного разу прийшов чужоземець, і так сказав моєму синові: «Я поб’ю тебе, я відніму худобу твого батька від тебе, і я вижену тебе геть»! Так він сказав йому. Але я хочу, щоб ти був йому захисником.
Бажаючи заслужити прихильність дівчини, Сет зробив обурену особу і вигукнув голосом, повним обурення:
— Невже буде віддана худоба чужоземцеві, якщо син хазяїна в наявності? (Сет, у свою чергу, не помічає, що, маючи на увазі «худобу», він вимовляє: «сан»)
У ту ж мить Ісіда прийняла вигляд птаха Хат і з радісним вигуком злетіла із землі. Всівшись на верхівку акації, вона крикнула Сету:
— Плач про себе! Бо ось твої власні вуста сказали це, і твій власний розум засудив тебе! Що ж тобі тепер ще?!
Сет розридався і пішов до Ра-Хорахті — скаржитися на Ісіду.
— Ця підступна жінка обдурила мене, — сказав він і повідав сонячному богові про того, що сталося. Ра-Хорахті заклопотано промовив:
— Що ж тепер тобі робити? Адже ти засудив сам себе.
— Нехай приведуть Анті і жорстоко його покарають, — сказав Сет.
Дев’ятка погодилася. Привели Анті і боляче його побили палицею по підошвах ніг.
Відтоді Анті прокляв золото, і відтоді в селищах, де шанують Анті, на золото накладена заборона.
Тяжба Хора і Сета. Перша хитрість Ісіди. Єгипетська міфологія
Читати далі «Єгипетська міфологія»
Повернутися до змісту «Єгипетська міфологія»