Богині-покровительки Єгипту і корони богів. Єгипетська міфологія
Єгипет поділяється на Верхів’я — від перших порогів Великої Ріки до міста Іт-тауі, і Пониззя — Дельту і ном Мемфіса (у науковій літературі зазвичай виділяють і Середній Єгипет). Так заповідав Ра з початку часів і навіки.
У Додинастичну епоху Єгипет ділився на дві ворогуючі області — Верхню і Нижню (за течією Нілу). Після їх об’єднання фараоном Міном в централізовану державу країна продовжувала адміністративно поділятися на Південь і Північ і офіційно іменувалася «Обидві Землі».
Верхів’я перебуває під заступництвом Нехбет — богині у вигляді самиці шуліки; Пониззю протегує богиня-кобра Уаджіт (мал. 34). Обидві вони — дочки Ра і його захисниці: обидві сталі його Оком.
Мал. 34. Богині-покровительки Єгипту:
кобра Уаджіт і шуліка Нехбет.
Богині сидять в кошиках-ієрогліфах «неб» — «владика»;
жезли «уас» — символи влади і процвітання;
мотузяні кільця-картуші — символи життя,
аналоги ієрогліфа «анх». Стебла папірусу
і водяні лілії — емблеми Пониззя і Верхів’я
Обидві єгипетські землі мають свої священні емблеми. На Півдні це — водяна лілія і лотос; можливо, тому ім’я «Нехбет» так співзвучно слову «нехебет» — «рожевий лотос». Емблема Півночі — стебло папірусу, і богиня Уаджіт отримала своє ім’я за кольором папірусу, бо «Уаджіт» означає «Зелена».
Дві інші емблеми Півдня і Півночі — сут («осока») і біт («бджола»). Ось чому фараон іменується у своїй титулатурі 
«Ні-сут-біт» — «Причетний осоці [Верхів’я] і бджолі [Пониззя]» («Причетний» — буквально: «відноситься до». Пропонуються і інші тлумачення титулу «Ні-сут-біт». У науковій літературі цей титул прийнято переводити умовним «Цар і Государ» або «Цар Верхнього і Нижнього Єгипту»).
У обох земель — свої древні столиці. У Пониззі це місто Пе (грец. Буто), у Верхів’я — місто Нехен (грец. Іераконполь). У цих містах мешкають їх священні «духи» Ба — люди з головами соколів (мал. 35) і вовків (мал. 36), покровителі і захисники усіх урочистих ходів богів і усіх містерій в їх храмах.
Мал. 35. Дух (Ба) міста Пе.
Бронзова статуетка; XIII ст. до н. е.
Мал. 36. Духи (Ба) міста Нехена
В обох земель — свої корони. Білу корону Верхів’я носить Нехбет, червону корону Пониззя — Уаджіт (мал. 37).
Мал. 37. Корони. Зліва направо:
біла корона Верхнього Єгипту,
червона корона Нижнього Єгипту,
«Пшент» — Об’єднана корона Обох Земель,
хустка Немес і синя корона «Хепреш»
У єгипетській мові використовувалися різні назви цих корон. Корона Верхів’я іменувалася «Хеджет» («Біла»), «Шема-с» (Південна) і «Урерт» («Велика»); корона Пониззя — «Дешерт» («Червона»), «Мех-с» («Північна») і « Нет» (у «Текстах Пірамід», значення невідоме). Неясні також значення згадуваних далі назв корон «Пшент» і «Атеф»; назва корони «Шуті» означає «Два пера».
Боги, під наглядом і охороною яких перебуває державна влада в Єгипті, носять «Об’єднану корону Обох Земель» — корону «Пшент», що складається з корон Півдня і Півночі, сполучених разом. Коли закінчилося століття богів і земний престол перейшов до їх спадкоємців — «владик Двох Земель» фараонів, корона «Пшент» прикрасила голови цих божественних синів Ра.
І подібно до того як Атум помістив собі на чоло Сонячне Око, на корони поміщений захисник-урей.
Верховні божества носять і корону «Шуті» — головне вбрання з двох високих пір’їн, як правило, блакитного (небесного) кольору — символ божества і величі. У короні «Шуті» завжди зображається Амон (див. мал. 19).
Біла корона Верхів’я, обрамлена двома пір’ям корони «Шуті», — це корона «Атеф», корона великого бога Осіріса (см, напр., мал. 9). Два пера «Шуті» з сонячним диском — це корона Амона-Ра, царя богів (див. мал. 21).
Богині-покровительки Єгипту і корони богів. Єгипетська міфологія
Читати далі «Єгипетська міфологія»
Повернутися до змісту «Єгипетська міфологія»