Твір на тему ЄДНІСТЬ САТИРИЧНОГО І ЛІРИЧНОГО У ПОЕМІ М. В. ГОГОЛЯ «МЕРТВІ ДУШІ», Зарубіжна література, 9 клас

    Твір на тему ЄДНІСТЬ САТИРИЧНОГО І ЛІРИЧНОГО У ПОЕМІ М. В. ГОГОЛЯ «МЕРТВІ ДУШІ», Зарубіжна література, 9 клас

    Скарбниця творчості Миколи Васильовича Гоголя збиралася на народному підґрунті. Саме тому його твори сповнені водночас і гніву, і любові. Гніву — до тих, хто нівечить людські долі, любові — до народу.

    Ці парадоксальні суперечності простежуються протягом усього твору. Адже суперечливим є вже те, що поема має назву «Мертві душі», те, що сатиричне і ліричне в ній виступає в єдності.

    Проте з кожною главою твору наростає викривально-сатиричний пафос. Якщо звернутись до образів твору, то можна побачити низку сатиричних персонажів, серед яких і центральний образ, і декілька його оточуючих. Наприклад, Манілов разом із дружиною презентують Чичикову список померлих селян, перев’язаний рожевою стрічечкою. Яке ж огидне відчуття викликає цей штрих! А сам Чичиков? Авантюрист, зацікавлений у нещасті інших людей заради своєї вигоди: «А теперь же время удобное, недавно была эпидемия, народу вымерло, слава Богу, немало». Двуликий добродій дякує Богові за людське горе!

    Та хіба тільки він. Герої гоголівської сатири — люди обмежені, не здатні на душевні пориви. А їх захоплення не виходять за межі супу та котлет. Отже, предмети домашнього побуту важать в їхньому житті значно більше, ніж високі почуття.

    Блискуче, гостросатирично письменник розкриває ту істину, що у тогочасному суспільстві людина не здатна відчувати симпатію, дружбу, повагу, любов.

    Із найглибшою сатирою звучить тема столиці у «Повісті про капітана Копєйкіна, де відверто протиставляються державні мужі простій людині. А символом державної влади якраз і виступає Петербург — пихатий, розкошуючий, розбещений і ситий.

    Зображення ж простих людей пройняте поезією. Та й сама авторська оповідь містить безліч ліричних відступів, авторських монологів і роздумів про життя, мистецтво, про Батьківщину. А спогади про Батьківщину доводять автора до глибокого трепету: «Не так ли и ты, Русь, что бойкая необгонимая тройка несешься! Дымом дымится под тобою дорога, гремят мосты, все отстает и остается позади. Остановился пораженный божьим чудом созерцатель: не молния ли это, сброшенная с неба? что значит это наводящее ужас движение? и что за неведомая сила заключена в сих неведомых светом конях? эх, кони, кони, что за кони!».

    І ще більш контрастним стає цей авторський ліризм сатиричному показові співаючого Чичикова. Здавалось би, що тут дивного? Адже з прадавніх часів пісня супроводжує людину протягом усього життя. Але ж то людину! А Чичиков? Нелюдь, що придбав майно у вигляді мертвих душ.

    Читаючи цей епізод твору, намагаєшся зрозуміти і почуття автора, і прихований зміст слів, вкладених в уста візниці Селіфана: «Вишь ты, как барин поет!».

    Геніальність самої теми «Мертвих душ» виявляється у багатстві різних значень і протиставлень понять мертвих і живих душ, коли починаєш розуміти глибину і важливість для поеми того ліричного відступу, де мова йде про те, що «.на свете дивно устроено: веселое мигом обратится в печальное, если только долго застоишься перед ним.».

    Отже, М. В. Гоголь довів, що характер людини формується під впливом суспільного середовища. Тому можна стверджувати, що предметом сатири письменника були не окремі особистості, а громадські пороки суспільства.

    У десятому класі вдосконалюються навички критичного аналізу програмових творів, їх проблематики, сюжету, системи образів, виражально-зображувальних засобів. Учні вчаться аналізувати поведінку і вчинки героїв твору, їхні уявлення про сенс життя, розкривати етико-психологічні колізії, виявляти авторську оцінку героїв і подій твору, характеризувати концепцію та найважливіші особливості поетики художнього твору. На рівні окремих образів, сюжетів, тем, проблематики, поетики, літературно-естетичних систем учні порівнюють твори, які належать до різних національно-культурних традицій. Особлива увага приділяється написанню робіт, різних за обсягом, характером і жанром.

    Твір на тему ЄДНІСТЬ САТИРИЧНОГО І ЛІРИЧНОГО У ПОЕМІ М. В. ГОГОЛЯ «МЕРТВІ ДУШІ», Зарубіжна література, 9 клас

    Повернутися на сторінку Зарубіжна література

    1. Життя і творчість Миколи Гоголя. Аналіз творчості і творів Миколи Гоголя

    2. М. Гоголь і Україна. Вплив М. Гоголя на розвиток української літератури

    3. Образ України у творчості М. В. Гоголя

    4. «Дубиноголова» Коробочка. Характеристика образу Коробочки (за твором М. Гоголя “Мертві души”)

    5. Єдність сатиричного і ліричного у поемі М. В. Гоголя «Мертві душі»

    6. Зовнішність поміщиків як відображення їх внутрішнього світу (за твором М. Гоголя «Мертві душі»)

    7. Панорамне зображення життя суспільства у поемі М. В. Гоголя «Мертві душі»

    8. «Так запряжемо ж підлоту!». Негативний образ Чичикова. Характеристика образу (за твором М. В. Гоголя «Мертві душі»)

    9. Чичиков — геніальне пророцтво Гоголя. Характеристика образу Чичикова (за твором М. В. Гоголя «Мертві душі»)

    10. Чичиков у гостях у Ноздрьова та Плюшкіна. Характеристика образів (за твором М. Гоголя “Мертві души”)

     

    Комментарии закрыты.