Твір на тему Темрява і світло в поезії Ф. І. Тютчева, 10 клас, зарубіжна література

    Твір на тему Темрява і світло в поезії Ф. І. Тютчева, 10 клас, зарубіжна література

    У кожному його вірші відчувається не тільки погляд художника, але і розум мислителя.
    В. Брюсов

    Серед поетів XIX століття Ф. І. Тютчев виділяється своїм прагненням осмислити таємниці світобудови, розгадати мову природи, зрозуміти значення і можливості людини у світі природи. Як філософ Тютчев розділяє пантеїстичні погляди. Людина — частина великого світу природи, що має справжнє буття. А людина лише її «мрія», «мислячий очерет». І цей «мислячий очерет» намагається зрозуміти все таємниче, загадкове в незбагненному, але близькому йому світі природи.

    У поезії Тютчева є особлива парна тема: день і ніч. Вона розкривається не тільки в однойменному вірші, але й у багатьох інших творах поета, які можна розділити на «денні» і «нічні».

    У вірші «День і ніч» Тютчев представляє день як «злототканий покрив», «що ховає від людини таємничий і бездонний світ духів, світ космосу»:

    День — сей блистательный покров —
    День, зеленородных оживленье,
    Души болящей исцеленье,
    Друг человеков и богов!

    Але ніч зриває «с мира рокового» «ткань благодатную покрова». I перед людиною оголюється безодня космосу «с своими страхами и мглами». І людина почуває свою незначність і беззахисність перед величезним і таємничим простором:

    И нет преград меж ей и нами, —
    Вот отчего нам ночь страшна.

    Душа людини — вмістище двох світів: «світу денного» і «хаосу нічного». У нічні години людина особливо відчуває свою причетність до космосу. У вірші «Безсоння» герой Тютчева «читает томительную ночи повесть». Вона-будить заснулу совість, вона нагадує про неминучий хід часу, змушує подивитися на життя збоку:

    И наша жизнь стоит пред нами
    Как призрак на краю земли.

    Зірки в Тютчева — це «живі очі» божества, що вічно дивляться на землю, на людину. Але нам їх видно тільки вночі. Вони і споглядачі, і судді, і вічне нагадування людині про її нерозривний зв’язок зі світобудовою, зі світовою душею.

    Ніч у Тютчева — це і символ стихії, могутньої, всесильної. День — «золотий килим» цивілізації, міраж, що може бути зруйнований стихією. Що здатно приборкати стихію, захистити цивілізацію і людину? Один з таких заслонів — краса і поезія. Поезія не боїться болісних видовищ, вона надихається істиною, якою б вона не була:

    Лишь музы девственную душу
    В пророческих тревожат боги снах, —

    пише Тютчев в одному з «нічних» віршів — «Видіння». Поезія в Тютчева — посланниця небес, якийсь посередник між Богом і людьми, між небом і землею, днем і ніччю. її роль — примирлива:

    Среди громов, среди огней,
    Среди клокочущих страстей,
    В стихийном пламенном раздоре
    Она с небес слетает к нам —
    Небесная к земным сынам,
    С лазурной ясностью во взоре —
    И на бунтующее море
    Льет примирительный елей.

    Можливо, варто внести в наше життя трохи поезії, її краси і розуму — легше стане нести вантаж дня і суд ночі. А таємниці світобудови стануть ближчі й зрозуміліші.

    Твір на тему Темрява і світло в поезії Ф. І. Тютчева, 10 клас, зарубіжна література

    Повернутися на сторінку Зарубіжна література

    1. Зі ставлення людини до поезії Тютчева і Фета можна зробити висновок про її художній смак. Чи згодні ви з цим твердженням?

    2. Людина і природа у поезії Ф. Тютчева

    3. Основні мотиви вірша Тютчева «Silentium». Аналіз твору

    4. Поетична музика віршів Ф. Тютчева про весну («Весняна гроза», «Весняні води»)

    5. Схожість і відмінність у поглядах на поезію Тютчева і Фета. Як я розумію поезію

    6. Темрява і світло в поезії Ф. І. Тютчева

    Комментарии закрыты.