Твір на тему Моє розуміння поетичного спадка О. С. Пушкіна, 9 клас, зарубіжна література

Твір на тему Моє розуміння поетичного спадка О. С. Пушкіна, 9 клас, зарубіжна література

З раннього дитинства ми вслухувалися в чарівні звуки поем і казок великого російського поета. Це підготовляє, вважаю, до сприйняття поезії О. С. Пушкіна, що призначена не дітям, а дорослим. З лірики Пушкіна мені найбільш близькі ті його вірші, у яких говориться про такі святі для кожної людини почуття, як дружба і любов.

Ліцеїсти, однокласники майбутнього поета, залишили нам у спадщину зразок чудесного дружнього братства. Ми знаємо про це, бо багато ліцеїстів оспівували у віршах свою дружбу. Але, звичайно, незрівнянно це зробив О. Пушкін. Дату 19 жовтня, день відкриття Ліцею, його випускники відзначали щороку. Не всі могли 19 жовтня зібратися разом, але ліцеїсти знали, що кожен у цей день згадує своїх друзів.

Пушкін присвятив ліцейській річниці не один вірш. У кращому з них поет тужить, що в цей день він один у «пустій келії» (Пушкін був у цей час у Михайлівському). Але він знає, що друзі, які зібралися на берегах Неви, пам’ятають про нього. І він пам’ятає про усіх.

З особливим теплом Пушкін згадує друзів, що відвідали опального поета. Це були Пущин, Горчаков і Дельвіг. Є у вірші рядки, які знають всі, і які, на мій погляд, не потребують коментарів:

Куда бы нас ни бросила судьбина,
И счастие куда б ни привело,
Все те же мы: нам целый мир чужбина;
Отечество нам — Царское Село.

Урочисті рядки на честь Ліцею межують зі смутними роздумами: «Кому з нас на старість у день Ліцею тріумфувати доведеться самому?» Але поет вірить: 19 жовтня останній з ліцеїстів «згадає нас і дні з’єднань!» Ось це справжня чоловіча дружба! У дитячих казках О. Пушкіна любов завжди була щасливою, кохані з’єднувалися, переборовши багато перешкод. У ліричних віршах поета про любов — уся гама почуттів: від «Печаль моя светла, печаль моя полна тобою…» до «Да здравствуют нежные девы и юные жены, любившие нас!» Два полюси начебто в пушкінської любові: сумний і нестримно веселий.

Є в мене найулюбленіший вірш. Він про нерозділене, безнадійне кохання і про великодушність людини, яка кохає і не тривожитиме більше кохану своєю любов’ю:

Я вас любил так искренно, так нежно,
Как дай вам Бог любимой быть другим…

Найвідомішим віршем Пушкіна про любов став присвячений А. Керн «Я помню чудное мгновенье…» За шість років, що минули між двома зустрічами, поет забув і «голос ніжний», і «небесні риси». Але душа пробудилася, і нова зустріч знову сприймається «як скороминуще видіння», а сама Анна Керн — «як геній чистої краси». Жага любові і всі бажання поета справдилися, коли творець подарував йому Наталі. «Моя мадонна, чистейшей прелести чистейший образец», — вище і чистіше такого освідчення в коханні не відшукати у поезії.

Таке свято, як День закоханих, є. Це 14 лютого — день Святого Валентина, заступника всіх закоханих. А от Дня друзів немає, і якщо його визначати, то кращої дати, ніж 19 жовтня, немає. Думаю, що колись це здійсниться.