Твір на тему Мої враження від прочитання оповідання Івана Буніна «Легке дихання», 10 клас, зарубіжна література

Легке дихання… Часто говорять: подих вітру, подих весни, а в оповіданні І. О. Буніна — це подих дівочої краси. А може, молодості, безтурботності? Питання, знайти відповідь на яке важко, майже неможливо… Оля Мещерська серед своїх ровесниць і була тим легким подихом, що не вписувався в загальноприйняті рамки, але завжди приносив із собою веселощі, безпосередність, щиру захопленість світом.

Усе коротке Олине життя пройшло одним подихом. Вона встигла пізнати кохання плотське, бездуховне, і ця обставина (саме обставина, тому що почуттям це назвати неможливо і навіть аморально) її і згубила. Оля занадто рано подорослішала, занадто рано стала дорослою жінкою…

її душа була надламана, хоча Оля про це й не підозрювала. Доросла дитина — що може бути страшніше? Чи готова людина в п’ятнадцять років до всіх труднощів життя? Сторінки в Олиному щоденнику, де вона пише, що буде «жити без кінця», де вона сподівається на незвичайне щастя, виявилися пророчими з точністю до навпаки.

У неї відібрали найдорожче — життя, відібрала людина, не гідна і волосини з її голови. Вона загинула і навіть не відчула, як її торкнувся легкий подих смерті.