Твір на тему Добро і зло у трагедії Йоганна Вольфґанґа Гете «Фауст», зарубіжна література

    Твір на тему Добро і зло у трагедії Йоганна Вольфґанґа Гете «Фауст», зарубіжна література

    Великий німецький письменник Йоганн Вольфганг Гете написав трагедію «Фауст», над якою працював понад 60 років. Образ великого шукача істини хвилював його все життя. У трагедії він показав двобій добра і зла як рушійну силу розвитку, змін, динаміки буття.

    У пролозі автор ставить питання: що є Людина в цьому величному, гармонійному і досконалому Всесвіті? Людина нещасна, вічно страждає, їй жилося б краще, якби не її розум —іскра Божа. Герой його трагедії, скептик і насмішник Мефістофель каже, що світ людини побудований погано: «Там безпросвітна темрява, і Людині бідній так погано». Людина мислить, але від цього страждає ще більше, бо розуміє безглуздість багатьох соціальних інститутів, законів, звичаїв, забобонів, розуміє, що в соціальних бідах винна не природа, не Всесвіт, а вона сама, Людина.

    У філософії Гете ідея діалектичної єдності протилежностей є однією з головних ідей. У боротьбі суперечностей створюється гармонія світу, у зіткненні ідей — істина. Поет нам постійно нагадує про це. Два герої трагедії — Фауст і Мефістофель — наочно нам демонструють цю діалектичну спорідненість позитивного і негативного.

    Образ Мефістофеля уособлює в собі дух заперечення і руйнування. Але він не може знищити основне — життя. Він теж творить через заперечення. Фауст і Мефістофель постійно сперечаються, але цим вони лише взаємно поповнюють єдину ідею. Гете не завжди стоїть за Фауста і проти Мефістофеля. Часто він мудро визнає правильність думок і вчинків.

    Фауста і Мефістофеля автор наділив певними людськими риси. Фауст — незадоволений, «діяльний геній», пристрасний, готовий палко кохати й ненавидіти, він здатний робити трагічні помилки. Натура гаряча і енергійна, він дуже чутливий, його серце легко поранити, іноді він егоїстичний і завжди безкорисний, чуйний, людяний. Фауст шукає. Розум його в постійних сумнівах і тривогах. Страждання Фауста причепливе, пристрасне прагнення до істини. Фауст — це жага осягання, вулканічна енергія пізнання. Фауст і Мефістофель — два антиподи. Перший голодний, другий насичений, перший пожадливий, другий ситий досхочу, перший рветься за межі, другий знає, що там немає нічого, там пустота, і Мефістофель грає з Фаустом як з нерозумним хлопчиком, дивлячись на всі його поривання як на пустощі, примхи, і весело ним потакає — адже у нього, Мефістофеля, договір із самим Богом.

    Мефістофель урівноважений, пристрасті і сумніви не хвилюють його. Він дивиться на світ без ненависті і любові, він зневажає його. У його колючих репліках багато сумної правди. Це не тип злодія. Він знущається над гуманним Фаустом, який губить Маргариту, та в його глузуваннях звучить правда, гірка навіть для нього — духа темряви й руйнування. Це тип людини, стомленої тривалим спостереженням за злом і зневіреної в доброму початку світу. Мефістофель не вірить ні в добро, ні в зло, ні в щастя. Він бачить недосконалість світу і знає, що вона — вічна, що ніяк її не переробити. Він сміється над людиною, яка з усією своєю нікчемністю намагається щось виправити у світі. Для нього це втіха, і він сміється. Сміх цей поблажливий. Мефістофель навіть жаліє людину, думаючи, що джерело всіх його страждань — то сама іскра Божа, яка веде людину до ідеалу, до досконалості, недосяжна, як зрозуміло це йому, Мефістофелю. , Мефістофель розумний. Скільки іронії, знущання над удаваною вченістю, марнославством людським у його розмові зі студентом, який сплутав його з Фаустом!

    Теорія, мій друже, суха.
    Та зеленіє життя древо.

    Прочитавши трагедію «Фауст», можна зробити висновок, що світ тримається на протистоянні творчого духу (Фауст) і духу заперечення і руйнації, сумніву і зневіри (Мефістофель).

    Твір на тему Добро і зло у трагедії Йоганна Вольфґанґа Гете «Фауст», зарубіжна література

    Повернутися на сторінку Зарубіжна література

    1. Балада Й. В. Гете «Вільшаний король». Аналіз твору

    2. Відтворення передових просвітницьких ідей епохи у філософській трагедії «Фауст» Й. В. Гете

    3. Добро і зло у трагедії Йоганна Вольфґанґа Гете «Фауст»

    4. Життя і творчість Йоганна Вольфганга Гете. Аналіз творчості і творів Йоганна Вольфганга Гете

    5. Злі сили в образі Мефістофеля з трагедії Йоганна Вольфганга Гете «Фауст»

    6. «Любов! Блаженство! Серце! Бог!» (Тема кохання в трагедії Гете «Фауст»)

    7. Мефістофель — супутник Фауста. Характеристика образу Мефістофеля (за трагедією Й. В. Гете «Фауст»)

    8. Про почуття і не тільки… (за творами Иоганна Вольфганга Гете «Фауст» і Тараса Шевченка «Катерина»)

    9. Протистояння добра і зла в трагедії Й. В. Гете «Фауст»

    10. Суперечливість образу Фауста. Характеристика образу Фауста (за трагедією Й. В. Гете «Фауст»)

    11. Суть протистояння Фауста і Мефістофеля у трагедії Й. В. Гете «Фауст»

    12. Фантастичне та реальне в баладі Й. В. Гете «Вільшаний король»

    13. Через що між Богом і Мефістофелем почалася суперечка? (За твором Гете «Фауст»)

    14. «Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого» (Образ Мефістофеля у трагедії Гете «Фауст»)

    Комментарии закрыты.