Твір на тему Чичиков — геніальне пророцтво Гоголя. Характеристика образу Чичикова (за твором М. В. Гоголя «Мертві душі»), 9 клас, зарубіжна література

Куди ж мчиш ти? Дай відповідь! Не дає відповіді…
М. Гоголь

Перший том «Мертвих душ» закінчується знаменитим відступом про Русь-Трійку, що «мчить вся натхненна Богом». А між іншим, у цій трійці сидить Павло Іванович Чичиков, особистість до неможливого звичайна. Він не старий і не молодий, не товстий і не тонкий, не гарний собою, але і не виродок, він абсолютна посередність у всьому.

У всьому, крім…

Уперше в літературі серед дворян вищого світу або хоча б помісних з’явилася людина темного походження. Судячи з того, що в нього все-таки є двоє кріпаків, він дворянин із дрібнопомісних. Жебрак, він нічого не одержав від батька, тільки наставляння «над усе на світі берегти копійку». Освіту одержав теж не в ліцеї, і викладачі в нього були не з кращих. І тому він виявив себе більше з боку комерційного.

Не маючи ні титулу, ні знатної рідні, ні заступника, Павло Іванович був приречений на долю Акакія Башмачкіна, а в кращому випадку — Молчаліна.

Але часи були нові, і Гоголю вдалося підглянути нового героя нового часу. Потім його називатимуть усякими іменами, а поки що він іде на трійці, безвісний і безликий.

У його минулому є щось кримінальне: контрабанда, розкрадання державного майна і т.п. Його афера варта того, щоб віддати Чичикову належне. Почнемо з того, що навіть викритого Павла Івановича нема за що судити: ніяких законів він не порушує. Час від часу за вимогою влади поміщик подає ревізький реєстр, тобто список кріпаків чоловічої статі. Внесені в списки вважаються живими до наступної ревізії, тому їх можна купувати, продавати, дарувати, коротше, робити всілякі угоди. Купуючи ревізькі душі померлих селян, Чичиков здійснював законну операцію. Тепер він міг їх закласти в опікунську раду й одержати позику. Але в голові великого комбінатора народжується інша ідея: тільки-но закінчилася чергова війна з турками, і землі нинішньої південної України передавалися під заселення практично задарма, та ще з «піднімальними» і позичками. І ця земля вже була реальною цінністю. А селяни могли вмерти від нерідкої тоді епідемії холери або чуми. Так народилася перша велика афера.

Те головне, що було в Чичикові, властиво будь-якій людині ринкової країни: коштів укласти поменше, а прибуток одержати побільше. І говорити про аморальність не доводиться — бізнес є бізнес. Було б вигідно щось інше, займався б наш герой іншим.

Микола Васильович Гоголь дійсно зробив геніальне відкриття і пророчив багато чого в наших часах: і шахрайські фірми нащадків Чичикова, і нашу дубиноголовість. Це описано так жваво, що всякий зрозуміє.