Народні байки, Байки Езопа, Байки Федра, Байки Ла Фонтена, Байки Крилова, Байки Григорія Сковороди, Байки Л. Глібова, Байки П. П. Гулак-Артемовського, Байки Гребінки, ЖАНР БАЙКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
1. Народні байки
2. Байки Езопа
3. Байки Федра
4. Байки Ла Фонтена
5. Байки Крилова
6. Байки Григорія Сковороди
7. Байки Л. Глібова
8. Байки П. П. Гулак-Артемовського
9. Байки Гребінки
10. ЖАНР БАЙКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
Байки
До коротких оповідних жанрів належать байки, що мають алегоричний зміст та дидактичний характер. Як і казки, вони мають захоплюючий гострий сюжет, напружений конфлікт, швидке розгортання дії. Народні байки — прозові, тоді як літературні твори цього жанру — переважно віршовані. Вони мають зачин, тут діють ті самі персонажі, що й у казках, — звірі, птахи, комахи, рослини та ін. Народна байка — невелике прозове оповідання повчального змісту. Байка була однією з перших форм художнього мислення людини. Передавали її від покоління до покоління усно, змінюючи і вдосконалюючи. Про популярність жанру свідчать записи окремих сюжетів на клинописних шумерських дошках (ІІІ—І ст. до н. е.). Деякі з них називають Езоповими, за ім’ям давньогрецького байкаря. Байки значно коротші від казок, бо розповідають тільки про одну подію. В образах птахів, тварин, комах зображено людей, їхні характери, вдачу, стосунки. Байка завжди містить повчальний висновок, тому є досить ефективним засобом впливу на мораль і поведінку людини у суспільстві, родині. Наприклад, Езопова байка про Лисицю і Ворону застерігає — не можна бути занадто довірливим, особливо з тими, хто, вихваляючи, намагається здобути прихильність. Вони роблять це з корисливих міркувань і при нагоді неодмінно обдурять. Подібна мораль є і в українських народних байках. У байці зазвичай відсутні метафори, її мова проста, близька до розмовної; слова і словосполучення вжито у прямому значенні, що сприяє виразності, точності викладу.
Байка є найдавнішим видом епічної творчості і сягає своїм корінням фольклорних глибинних джерел. Тому і не дивно, що байку вважають вічним, традиційним жанром. В своєму історичному розвитку, що тривав багато віків, байка пройшла складний шлях — від античної моральної алегорії до соціально насиченої сатири.
Своєрідність байки обумовлюється тим, що при всій розмаїтості видозмін, які викликані боротьбою художніх напрямів у літературі за різних часів, вона досить повно і тривало зберігає ряд специфічних рис, структурних ознак і принципів. В. Г. Бєлінський говорив, що «байка є поезією розуму», наголошуючи тим самим на раціоналістичному і моралістичному началу у самій байці. Байка завжди має інакомовність і двопланове оповідання, а сюжет завжди резюмується моральним повчанням. Такими є художні структури творів байкаря Езопа, німецького поета Лессінга, багатьох їх послідовників, збагачена життєвими подробицями у французького байкаря Лафонтена, а також Крилова. Події, які викладаються у байці, важливі не самі по собі, а для пояснення певної думки, певного морального твердження і тому мають характер алегорії.
Народні байки, Байки Езопа, Байки Федра, Байки Ла Фонтена, Байки Крилова, Байки Григорія Сковороди, Байки Л. Глібова, Байки П. П. Гулак-Артемовського, Байки Гребінки, ЖАНР БАЙКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ