УРОК № 6. Тема. Контрольний твір. Уроки української літератури, 8 клас

    УРОК № 6. Тема. Контрольний твір. Уроки української літератури, 8 клас

    Мета: перевірити набуті знання та вміння учнів у зв’язній формі викладати свої думки; розвивати в учнів навики писемного мовлення; виховувати в учнів самостійність та наполегливість у роботі.

    Обладнання: збірки народних пісень.

    ХІД УРОКУ № 6. Тема. Контрольний твір. Уроки української літератури, 8 клас

    I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

    II. НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНОГО ТВОРУ
    Теми творів: «Невмируще джерело», «А ми тую червону калину підіймемо».

    III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
    Закінчити оформлення збірочок «Наша дума — наша пісня».

    Зразки учнівських творів

    Невмируще джерело
    Народна пісня — дорогоцінне надбання поетичного генія нашого народу, нев’януча окраса його духовності. У ній завжди можна відчути рідний голос батьківщини, ніжний шепіт матусі, слово мудрої поради й золотий промінчик надії. Доля української пісні сумна і героїчна. Але, незважаючи на численні перешкоди й лихоліття, вона все-таки вистояла. Вистояла й продовжує чарувати красою нові й нові покоління, виражаючи радість, смуток, сподівання, мрії про майбутнє.
    М. В. Гоголь говорив, що народні пісні для України — все: і поезія, і історія, і батьківська могила, що пісні ці — народна історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка розкриває все життя народу.
    Народна пісня — це диво дивне, яке таїть у собі величезну владну силу. Проходять віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ війни й голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші зі своїми смаками й уподобаннями. А народна пісня залишається, через усі злигодні та поневіряння проносить свою нев’янучу молодість і красу. Пісня — це голос душі народу, поетичний вияв його працелюбної та співучої вдачі, образне втілення його історії, моралі, мрій і прагнень. Пісня така ж нездоланна й безсмертна, як і той народ, що її породив:

    Україна моя починається
    Там, де доля моя усміхається
    І, як пісня, як спів солов’їний
    Не кінчається Україна.

    «А ми тую червону калину підіймемо»
    У народі говорять: «Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину». Був час, коли ми не шанували її, як належить. Та за ос танні роки з народною піснею сталося диво: вона повірила в себе, у свою силу й красу, піднялася, на повен голос заявила про себе, розкриваючи все нові й нові сторінки історії України.
    Такою новою «сторінкою» стали для мене стрілецькі пісні. У період зародження січового стрілецького руху виникли такі пісні, як «Повіяв вітер степовий», «Ой та зажурились стрільці січовії». Пісня «Ой у лузі червона калина» стала своєрідним національним гімном січових стрільців. Воскресаючи сьогодні із забуття, пісня ця заполонює серця людей своєю щемливою любов’ю до рідної Вітчизни, до її вірних синів, наснажуючи нас незламною вірою у відродженя України.
    Своїм корінням пісня ця сягає далекого минулого України. Серед українського історичного епосу є прекрасна пісня-дума «Розлилися круті бережечки», яка закликає козаків сідлати коней та здобувати волю. Остання строфа цієї історичної пісні й стала початком нового хоралу:

    Ой у лузі червона калина похилилася.
    Чогось наша славна Україна зажурилася,
    А ми тую червону калину підіймемо,
    А ми нашу славну Україну розвеселимо.

    І слова, і мелодія пісні у своїй основі наскрізь народні. В уяві українців червона калина є символом рідного краю. «У «Червоній калині»,— як писав Дмитро Паліїв,— скристалізувалася вся програма Українських Січових Стрільців».

    УРОК № 6. Тема. Контрольний твір. Уроки української літератури, 8 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 8 клас

    Комментарии закрыты.