• Реклама

УРОК № 9. Тема. Із літератури XIX ст. Вступ. Розвиток нової української літератури. Значення усної народної творчості для становлення й розвитку писаної літератури. Уроки української літератури, 8 клас

УРОК № 9. Тема. Із літератури XIX ст. Вступ. Розвиток нової української літератури. Значення усної народної творчості для становлення й розвитку писаної літератури. Уроки української літератури, 8 клас

Мета: дати учням уявлення про розвиток нової української літератури, показати значення усної народної творчості для становлення й розвитку писаної літератури; формувати вміння виділяти головне в лекції вчителя; виховувати любов до праці, позитивне ставлення до навчання.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ № 9. Тема. Із літератури XIX ст. Вступ. Розвиток нової української літератури. Значення усної народної творчості для становлення й розвитку писаної літератури. Уроки української літератури, 8 клас

I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

II. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розглянути таблицю «Періодизація української літератури» в посібнику «Українська література у таблицях і схемах».

5

2. Лекція вчителя.
Першим письменником нової української літератури вважається Іван Котляревський. У 1798 році вийшла його поема «Енеїда», написана тією мовою, якою люди розмовляли на Полтавщині. Слідом за І. Котляревським народною мовою почали писати П. Гулак-Артемовський, Є. Гребінка, Г. Квітка-Основ’яненко. Вихід у 1840 році Шевченкового «Кобзаря» відкрив новий період у розвитку українського художнього слова. На цей період припадає творча діяльність Т. Шевченка, П. Куліша, Марка Вовчка, Л. Глібова, Ю. Федьковича. Однією з характерних особливостей літератури цього періоду є її різке ідейно-художнє зростання, вихід на світові обшири.
У січні 1846 р. в Києві виникла перша політична організація в Україні — Кирило-Мефодіївське братство, до якого входили Т. Шевченко, М. Костомаров, П. Куліш. Братчики мріяли заснувати школи з рідною мовою навчання, організувати видання книжок для народу. Великого значення в удосконаленні суспільства вони надавали вільному розвитку української літератури й були впевнені, що українська мова може стати мовою науки. Та не судилося здійснитися їхнім далекосяжним планам. У березні 1847 року товариство було розгромлене жандармами. У складних умовах перебувало літературно-культурне життя й в західноукраїнських землях, справжня активізація якого розпочинається з початку 60-х років.

Українська інтелігенція починає домагатися легалізації української преси, видання літературно-художніх збірників. У 1861 році п Петербурзі почав виходити журнал «Основа». Це було перше українське літературно-художнє й науково-публіцистичне періодичне видання. Протягом 1861—1863 років Леонід Глібов видавав тижневик «Черниговский листок». Хоч публіцистика в часописі подавалася російською мовою, проте вона порушувала злободенні питання української дійсності, фольклорні ж записи та тцори українських письменників друкувалися мовою оригіналу.
І «Основа», і «Черниговский листок» проводили лінію Громад — культурно-освітніх товариств української інтелігенції. Громадівці організовували недільні школи для дорослих, влаштовували лекторії, бібліотеки, порушували питання викладання українською мовою в початкових школах. Діяльність громадівців викликала злість шовіністів, а потім й урядові репресії: багатьох заарештували, недільні школи закрили, видання українських журналів припинили. А в 1863 році з’явився циркуляр міністра Валуєва, який був упевнений, що української мови «не було, немає і бути не може». Проте зовсім задушити українську мову царату не вдалося. Мова збагачувалася, розвивалася й література. Основною темою художніх творів того часу було важке підневільне становище селянства й боротьба проти національного та соціального гніту.

Записати в зошиті слова І. Франка:
«З появою Шевченкового «Кобзаря» 1840 року в Петербурзі мусить уважатися епохальною датою в розвитку українського письменства, другою після «Енеїди» Котляревського. Ся маленька книжечка відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».
Значний вклад у розвиток української літератури зробила Марко Вовчок, яка у своїх оповіданнях змалювала картини кріпосницької дійсності. Багату літературну спадщину залишив Пантелеймон Куліш. Одним з його творів є перший український історичний роман «Чорна рада». До золотої скарбниці світової літератури входить байкарська спадщина Леоніда Глібова. На тлі тогочасного західноукраїнського літературного життя особливо виділився Юрій Федькович. За висловом І. Франка, у нього була здатність «зазирати безпосередньо в самі глибокі тайники життя народного і людської душі, було знання народних звичаїв і народних типів».

3. Робота з підручником.
Прочитати вступну частину «Українська література XIX — початку XX століття».
Записати прізвища письменників, які працювали в післяшевченківський період, та їхні твори.

III. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Бесіда за питаннями підручника.

IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

УРОК № 9. Тема. Із літератури XIX ст. Вступ. Розвиток нової української літератури. Значення усної народної творчості для становлення й розвитку писаної літератури. Уроки української літератури, 8 клас

Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 8 клас

Комментарии закрыты.