УРОК № 61. Тема. Урок позакласного читання. Поезії Дмитра Павличка. Уроки української літератури, 8 клас

    УРОК № 61. Тема. Урок позакласного читання. Поезії Дмитра Павличка. Уроки української літератури, 8 клас

    Мета: ознайомити учнів з творчістю Дмитра Павличка, засобами художнього читання, музики й співів, передати чарівність поетичного слова; розвивати естетичні смаки учнів, навики виразно го читання; прищеплювати учням любов до поезії

    Обладнання: збірки поезій Дмитра Павличка, портрет поета, магнітофонні записи пісень на слова Д. Павличка.

    ХІД УРОКУ № 61. Тема. Урок позакласного читання. Поезії Дмитра Павличка. Уроки української літератури, 8 клас

    I. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

    II. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

    1. Слово вчителя.
    «Поезію творить любов», — так написав у своїй автобіографічній нотації Дмитро Павличко. Якщо продовжити думку поета, можна сказати, що все добре на землі робиться з любові — інакше світ давно б загинув.
    Дмитро Павличко — великий трудівник, продовжувач багатогран них традицій Івана Франка. Незважаючи на несприятливі часи, він працював, видавав книжки — одних тільки поезій набралося на кілька томів, а ще ж три збірки статей і досліджень з різних питань літера турного й суспільного життя, твори для дітей, кіносценарії, перекла ди. І постійна громадська діяльність: участь в обороні рідного слова, у захисті природи, у заходах по увічненню пам’яті жертв сталінського терору — в усьому, що сприяє торжеству добра й справедливості. Бо найбільша його радість — «бачити щасливими тих, кому не допомагає доля».
    У народі кажуть, що ніколи до кінця не збагнеш таїни художнього слова, поки не побуваєш на батьківщині письменника. То ж давайте побуваємо там, де народився поет, переступимо поріг батьківської хати, пройдемо стежками, по яких бігав майбутній поет.

    2. Розповідь заздалегідь підготовлених учнів про життєвий шлях Дмитра Павличка.

    Перший учень. Косівщина Івано-Франківської області — це чарівний край з буйними лісами, бурхливими ріками, поетичними полонинами. Це особлива земля, де живуть династії майстрів. Від покоління до покоління тут передаються багатющі фольклорні скарби, зберігаються традиції багатьох звичаїв та обрядів. Тут живуть легенди й перекази, самобутні співанки про ватажка опришків Олексу Довбуша, про жіночу долю, рідну Гуцульїцину. Ось у цьому краї, у селі Стопчатові, 28 вересня 1929 року народився майбутній поет. Згодом він писав: «Стопчатів — моя колиска і гордість моя».

    Другий учень. Від матері Параски Бойчук, яка хоч і була неписьменною, але мала прекрасну пам’ять і знала багато віршів Т. Шевченка та І. Франка, безліч народних співанок, син узяв любов до «поезії, до слова, пісні. Від батька Василя Павличка — прагнення стати на захист справедливості. Не раз приходили до нього односельці як до людини бувалої — воював на фронтах Першої світової війни, утік з-під розстрілу, знався на політиці — з проханням захистити, порадити. Від обох разом — працелюбство.

    Третій учень. Спочатку Дмитро Павличко навчався в Яблунівській польській школі, потім у Коломийській гімназії. Коломия здавна мала свої славні літературно-мистецькі традиції, якими не міг не иадихнутися здібний учень. Саме тут здобували освіту В. Стефаник, Марко Черемшина, Лесь Мартович, Мирослав Урчан. Здавна існував у місті народний театр. У Коломиї бував і написав ряд своїх творів І. Франко. Однак з цим містом пов’язані й сумні події в житті Д. Павличка. У 1944 році фашисти розстріляли там рідного брата — Петра. З осені 1945 до весни 1946 р. Дмитро змушений був відсидіти в Івано-Франківській тюрмі, звинувачений у причетності до бандерівців. Це були особливо важкі роки на західноукраїнських землях.

    Четвертий учень. Після сумнівів у виборі майбутнього фаху — Івано-Франківський медінститут чи фізичний факультет Чернівецького університету — Дмитро Павличко вирішує зайнятись філософією, блискуче складає іспити в Київський університет на філософський факультет. Та, будучи галичанином, не зміг стати студентом КДУ і пішов учитися на філологічний факультет університету міста Львова. Тут же навчався в аспірантурі. Закінчити її не зміг через правдиві й дошкульні поезії, які писав.

    П’ятий учень. У 1966 році Дмитро Павличко був обраний секретарем правління Спілки письменників України. З 1971 року працював головним редактором журналу «Всесвіт». Був головою Товариства української мови ім. Т. Г. Шевченка, депутатом Верховної Ради.

    Шостий учень. Багато віршів Дмитра Павличка покладені на музику, стали народними піснями. Як поет-пісняр він став відомим наприкінці 60-х років. В. Денисенко, режисер кіностудії ім. О. Довженка, саме розпочав роботу над ліричним кінофільмом «Роман і Франческа» про романтичну історію нашого юнака та італійської дівчини. Написати текст пісні він запропонував молодому Павлич кові та мало тоді знаному Олександру Білашу.

    3. Робота над текстом «Пісні Романа».
    1) Прослухати «Пісню Романа».
    2) Бесіда.
    а) Яке ваше враження від пісні?
    б) Чому в пісні сказано: Білі роси — то кохання, Що живе лиш до світання?
    в) Чому роси білі?
    г) Спільна праця Д. Павличка і О. Білаша — це випадковість чи закономірність?
    3) Слово вчителя.
    Олександр Білаш написав музику до 40 поезій Д. Павличка. Осі. лише кілька пісень, які облетіли світ: «Лелеченьки», «Два кольо ри», «Явір і яворина», «Пісня про Київ», «Осіннє листя», «Долиною туман тече». Спільна праця обох митців — це і випадковість (адже режисер міг запросити когось іншого, і не відбулася б тоді їхня зустріч), і водночас — закономірність. Бо, як сказав сам Д. Павличко, «між словом і музикою в пісні… повинна існувати духовна єдність авторів, яка зринає з подібності їхніх устремлінь, з їхньої взаємодоповнюваності, з гармонійної сумірності їхніх людських і творчих прикмет». Вони таки повинні були зустрітися, бо без них обох не і можна уявити розвиток сучасної поезії й пісні.

    4. Робота над текстом пісні «Лелеченьки».
    1) Прослухати пісню «Лелеченьки» у грамзаписі.
    2) Розповідь заздалегідь підготовлених учнів.

    Перший учень. Пісню «Лелеченьки» спочатку не планувалося вводити в присвячений Тарасу Шевченку фільм «Сон», сценарій до якого написав Д. Павличко в співавторстві з В. Денисенком. Проте в процесі роботи над картиною в сцені, де кріпаки, вивезені далеко за межі України, страждають, думаючи кожен про своє і водночас усі разом про те саме, так органічно напрошувалася пісня, яка б відтворила настрій знедолених. Ось і виникла думка написати пісню.

    Другий учень. Перша строфа була написана за 10—15 хвилин. Творча лабораторія митців зовні виглядала так: Білаш уже ввійшов у задум і наспівував мелодію, Павличко продовжував творити наступні строфи, а режисер бігав то до одного, то до другого. Та диво творення Почалось, і він міг не турбуватися про долю цього епізоду свого фільму. Твір, хоч і був написаний дуже швидко, вражав своєю художньою га музичною довершеністю.

    Третій учень. Це не пісня, а сама туга за Батьківщиною, за рідною іемлею. В уяві постає щемлива картина: з чужини повертаються лелеки, улюблені птахи українців. Та чужина, далека й важка дорогу забирають силу. Тому не кожний зможе долетіти, не кожному гудилося повернутися додому. І хоч у творі жодного разу не зустрічаємо слова «Вітчизна» чи «Батьківщина», але вони постійно відчу-ціиоться. Така пісня — вічна, бо в ній ідеться про найсвятіпгі для кожної людини почуття — любов до рідних, землі, краю…

    5. Робота над текстом твору «Коли ми йшли удвох з тобою».
    1) Слово вчителя.
    А зараз прослухайте пісню «Явір і яворина» у виконанні народних артистів України Анатолія Мокренка та Лариси Остапенко (пісня шучить у грамзаписі). Це пісня про справжнє, глибоке, земне й водночас неземне кохання, яке від конкретного ліричного героя переростає в символ, а можливо, навіть в ідеал, який має бути в житті кожної людини. Вражає у творі краса й сила почуття, вражає й сум та туга від нерозділеного кохання. Вдумайтесь у слова:

    З туги обернувся мимохіть
    В явора, що спалений журбою.
    Сам-один між буками стоїть.

    Як ви думаєте, чому він сам-один? Чому стоїть не серед яворів, а серед буків?
    Дмитро Павличко впевнений, що справжні почуття любові оминуть людину із споживацькою психологією, байдужу до інших лю дей, до рідної землі, до того, що створене й освячене людською працею. Уболівання за тим, щоб люди в усьому були по-справжньому щасливими, рішучий осуд моральної ницості, бездушності чується в його поезії «Коли ми йшли удвох з тобою».
    2) Виразне читання поезії «Коли ми йшли удвох з тобою».

    6. Робота над текстом поезії «Два кольори».
    1) Розповідь заздалегідь підготовлених учнів.

    Перший учень. Популярною піснею стала й поезія Дмитра Павличка «Два кольори». Поет вдячний матері не лише за те, що подарувала йому життя, а й за те, що навчила любити рідний край, мелодійну українську мову, людей і саме життя. Де б не був син, завжди за ним спостерігають материнські ласкаві очі. А сорочка, вишита червоними та чорними нитками, супроводжує його на всіх життєвих дорогах.

    Другий учень. Червоне і чорне в українській народній вишиванці — це не лише найпоширеніше поєднання, воно має свою символіку. Воно символізує радість і тугу, любов і журбу. Саме тому в Україні у вишиванні сорочок кольори передавалися від покоління до покоління. У всіх техніках вишивок переважає чорний колір у поєднанні із червоним.

    2) Прослухати у грамзаписі пісню «Два кольори».
    3) Бесіда.
    а) Яке ваше враження від пісні, її тексту, музики?
    б) Що можна сказати про гармонію поезії й музики в цій пісні?
    в) До яких роздумів спонукає пісня?

    7. Виразне читання улюбленої поезії Дмитра Павличка.

    III. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
    Читати поезії Дмитра Павличка.

    УРОК № 61. Тема. Урок позакласного читання. Поезії Дмитра Павличка. Уроки української літератури, 8 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 8 клас

    Комментарии закрыты.