Урок № 60. Робота над оповіданням на самостійно обрану тему. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Урок № 60. Робота над оповіданням на самостійно обрану тему. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

    Підготовку дев’ятикласників до роботи над оповіданням слід розпочинати з повторення засвоєних на уроках літератури понять про тему та ідею оповідання, його композицію, а також сюжет і конфлікт.

    Тема — це те, що стало предметом творчого осмислення і зображення в оповіданні, ті життєві явища, що їх відібрав письменник для художнього відтворення. Тема твору нерозривно пов’язана з його ідеєю, тобто авторською установкою, інтерпретацією життєвих явищ, висновком, до якого підводить автор читача.

    Композиція — це побудова художнього твору, розташування всіх його частин (розділів, епізодів, сцен, картин, образів) у певній послідовнсті, групування та розстановка персонажів, чітко продумане розгортання подій. Композиція зумовлена не тільки задум і світоглядною позицією автора, а й традиціями жанру художнього твору.

    Сюжет — система пов’язаних між собою подій, в яких розкриваються особливості характерів персонажів і весь зміст (тобто тема) художнього твору.
    В основу сюжету завжди покладено конфлікт. У зв’язку з тим, що цей конфлікт виникає, розвивається, досягає загострення, а потім розв’язується, в сюжетному ланцюгу подій умовно виділяють основні елементи: зав’язку, кульмінацію та розв’язку.
    Крім сюжету, складниками композиції є позасюжетні елементи: описи (портрети, пейзажі, інтер’єри тощо), авторські відступи, обрамлення.

    Прочитати. До якого жанру слід віднести твір? Свою думку обгрунтувати. З’ясувати елементи сюжету твору: зав’язку, кульмінацію, розв’язку. Визначити позасюжетні елементи. З’ясувати тему та головну думку оповідання.

    Душа

    Нескінченним потоком ідуть перехожі. З шумом пролітають потяги метро. На стінах переливаються вогні реклами.
    У переході стоять з простягнутими руками жебраки: старі жінки у хустинках, інваліди, молоді матері з сонними немовлятами. Безногий дідусь грає на акордеоні, біля виходу на перон примостився сучасний кобзар. Звуки зливаються в суцільний гул, що нагадує дзижчання бджіл у вулику.
    Раптом над усім запанувала, вирвавшись під склепіння, вона, скрипка. Мелодія невимушена, простенька, але здригається від неї душа і не помічає більше хаосу, який заливає брудне міське підземелля… Під стіною стоїть тендітна дівчинка з попелясто-русявим довгим волоссям, вільно розпущеним по плечах. Їх руки ніжно пригортають скрипку. Біля дівочих ніг старенький капелюшок, дно якого ледь прикрите металом дрібних монет. Линуть, розливаються чудові звуки…
    Пізно увечері дівчинка вкладає скрипку в футляр, перераховує мізерну виручку і зливається з натовпом. Вона йде, зіщулившись у своєму благенькому пальтечку, опустивши голову, стає на ескалатор. Ось вона біля сходів, що виводять у білий світ. Якась непомітна, ніби вилиняла жіночка в сірому тицяла на обидва боки людського потоку невеличкі папірці: чи то рекламу, чи то запрошення. Кеті хотіла сховати руки в кишені, та проворна жінка таки усунула їй в долоню квадратик паперу. Кеті байдуже глянула на нього і враз зупинилася. Це не було схоже на жодну рекламну акцію. “Я знаю, про що ви мрієте, — було написано на папірці. — Біля тролейбусної зупинки на вас чекає чорний автомобіль”.
    На тротуарі лежало кілька таких самих папірців. Кеті нахилилася й підняла один з них. На ньому була надрукована реклама нового магазину з адресою.
    Дівчинка рушила далі, але здригнулася, почувши різкий автомобільний сигнал. На узбіччі стояла чорна іномарка з тонованим склом. Водій, визирнувши з машини, помахав їй рукою. Повагавшись, Кеті підійшла до автомобіля.
    — Давайте перепустку, — суворо мовив водій. — Не бійтеся, — додав, помітивши в її очах сумнів. — Ми діємо у ваших інтересах.
    Автомобіль довго петляв провулками і нарешті спинився біля непоказного будинку.
    У холі її зустріла жінка в чорному. Темні, обшарпані стіни, звивисті коридори, тьмяне світло — це було схоже на лабіринт. Жінка підвела її до високих дверей з фігурним замком, що зображував голову сфінкса.

    Таємничі двері розчинилися, і Кеті, переступивши поріг, аж заплющилась від несподіванки. Перед нею була величезна кімната. Високі стрілчасті вікна, всюди старовинні гобелени, увішані старовинною зброєю стіни, дивні меблі, що немов зійшли з картин епохи Відродження. Кеті ступила крок м’яким червоним килимом, який стишував звуки, і почула голос:
    — Я радий, що ви прийшли. Ви хотіли б мати гроші, багато горошей, чи не так?
    — А хто б не хотів?
    — Ви розумна дівчина, — засміявся незнайомець. — Я можу вам допомогти, якщо домовимось: ви — нам, ми — вам.
    — У мене немає нічого, що могло б вас зацікавити, — Кеті відчула, що по спині пробігли мурашки. “Мабуть, він хоче купити в мене якийсь орган для трансплатації. Я в руках бандитів”, — гарячково розмірковувала вона.
    — Нас цікавить не ваше тіло, — забринів насмішкуватий голос. — Нас цікавить душа. Ви продаєте нам вашу душу без права відкупу. Ми ж заплатимо вам, скільки забажаєте, скажімо…. п’ять мільйонів.
    Кеті відчула, що в неї пересохло в горлі.
    — Підпишіть контакт і ви одержите гроші. Ніколи більше не гратимете в метро.
    Ставлячи підпис, Кеті подумала: “Яка користь мені від душі, якщо я не вірю в Бога?”
    Кеті йшла вечірньою вулицею. Самі ноги понесли її до найближчого банківського філіалу. На її рахунку справді було п’ять мільйонів. Касирка підозріло роздивлялася благеньке пальтечко відвідувачки. З-за перегородок визирали інші співробітники банку. Раптом Кеті зрозуміла, що вже не тримає під пахвою витертий футляр зі скрипкою. Де вона забула його — невже в тому будинку? Байдуже! Тепер вона зможе купити хоч тисячу скрипок!
    Концертна зала сяяла вогнями. На сцені стояла дівчина зі скрипкою в блискучій сукні. Полилася мелодія. Жодної фальшивої ноти, жодної погрішності — музика текла рівним струмком.
    — Яка красуня! — перемовлялись у залі.
    — Кажуть, вона дуже багата.
    — Вона чарівна!
    — Але її грі не вистачає почуття. Вона не торкає серця!
    …У місті відкривали нову станцію метро. З цього приводу під землею влаштували гучне свято, на яке зібралися знамениті й багаті люди. Була там і Кеті. Свято закінчилося. Машина Кеті несподівано зіпсувалася, таксі о цій порі були переповнені. Кеті вирішила проїхати на метро.
    У підземеллі Кеті почула чудову мелодію. Біля стіни стояла худенька дівчинка і грала на старенькій скрипці. Капелюшок біля її ніг був зовсім порожній. Дівчинка грала натхненно. Скільки почуття було у її грі!
    Обличчя Кеті спохмурніло. Вона дістала з сумочки банкноту в сто гривень і, підійшовши до дівчинки, шпурнула в капелюх ті гроші.
    — А тепер, — процідила Кеті, — збирай манатки і геть звідси!
    Дівчинка не відповіла. Вона стріпнула пишним попелястим волоссям і, обережно узявши скрипку, пішла вздовж перону. Капелюшок з грішми залишився біля ніг розлютованої Кеті.
    З того дня Кеті втратила спокій. Вона зненавиділа скрипку. Скрипка грала в її руках фальшиво. Врешті Кеті перестала грати. Навіщо, адже в неї є гроші!
    Швидко їй остогидли нові сукні, прийоми, теніс, басейн, відпочинок на заморських островах. Музика, люди, життя — все викликало роздратування.
    Якось, після безсонної ночі, Кеті сіла в автомобіль і вирушила до того будинку. Але його… не було! Височіла купа битої цегли й сміття. Під ногами Кеті побачила металевого сфінкса, що колись замикав двері, за якими залишилася її душа. Сфінкс посміхався зловтішно. Кеті повернулась і, немов сліпа, рушила назад. В нікуди.
    За Л.Дзюбою.

    Прочитати перелік пропонованих для оповідання тем. Які персонажі могли б діяти в оповіданні, створеному на кожну з тем? Продумати зав’язку, кульмінацію та розв’язку (їхні варіанти) кожного з таких оповідань.

    Сформулювати ймовірну ідею кожного з оповідань.

    • Повернення до рідного міста (села) людини після довгої розлуки
    • Винайдення телепатичних засобів спілкування (без звукової мови)
    • Винайдення вченими ліків від старості (жорстокості, байдужості)
    • Спроба захоплення світу людей (одухотвореного) світом машин (бездушним)

    Написати оповідання на одну з поданих у попередній вправі тем (або на тему, обрану самостійно). До складеного оповідання дібрати заголовок.

    Урок № 60. Робота над оповіданням на самостійно обрану тему. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Повернутись на сторінку Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Комментарии закрыты.