Урок № 59. Повторення вивченого про художній стиль. Тексти для усного та письмового переказу тексту художнього стилю. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Урок № 59. Повторення вивченого про художній стиль. Тексти для усного та письмового переказу тексту художнього стилю. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    МАТЕРІАЛ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

    Художній стиль — це різновид літературної мови, що функціонує в текстах художньої літератури. Він реалізується в таких жанрах, як роман, повість, оповідання, новела, поема, комедія, трагедія тощо.
    Основні функції художнього стилю — комунікативна й естетична. Ознаки стилю такі: образність, конкретність, емоційність, експресивність.
    Художній стиль має такі підстилі: белетристичний (у прозових художніх творах), драматичний (у творах, в основу яких покладено дію та розмови дійових осіб), ліричний (художні твори про внутрішній світ людини, її почуття, переживання, настрої).

    1. Народження Славути

    Дід Микула живе у хаті над Дніпром. Кажуть, дні і ночі може прясти старий розповідь про таємниче народження джерела, що дає Дніпрові початок. Слухаючи діда, ніхто не спроможний зрозуміти, де та межа, що відмежовує бувальщину від легенди…
    Жорстоке плем’я весів викрало князівну степів Дану, струнку полянку з очима кольору весняного неба. Довго умовляв її стати йому за дружину лютий і кровожерний вождь весів Ятага, та марно. Вільна, як степовий вітер, світла й чиста, наче роса на калині, Дана вірно кохала мужнього князя Хорива й від нього чекала сина. Життям своїм поклялася Дана ще не народженій крихітці: “Славуто, дитя моє! Нехай загинемо вдвох втікаючи, та не можу допустити, щоб народився ти рабом на чужій землі, не знаючи батьківщини й роду свого….”
    Дев’ять днів і дев’ять ночей утікала Дана, аж доки відчула за своєю спиною хиже дихання погоні. Дикий регіт розлігся над болотом. То втішався Ятага, намотуючи на волосату лапу довгі дівочі коси. Зойкнула Дана й упала ніжним обличчям у драгву. Захиталося болото, немов проломилися його глибини, й поглинуло в себе дівчину.
    Скрикнув Ятага й укляк: замість довгої дівочої коси пручалася в його лаписьках молода береза. А з-під її коріння зануртувала дзвінка й нестримна вода, засміялася, замерехтіла кольорами веселки. То прагнув неба, волі й простору незнищенний і лaгідний син непокірної князівни. Позеленівши з люті, миршавим мохом впав Ятага у болото.
    Схилилося до живої води ніжно-зелене березове гілля. А Славута, з кожною хвилиною набираючи дедалі дужчої сили, палко обціловував затверділе коріння мамине, прощаючись. А потім полинув через ліси й доли в широкий світ, несучи в собі красу матері.
    Кажуть, коли ревуча хвиля принесла в степи звістку про смерть князівни Дани, закам’яніло від горя серце мужнього воїна Хорива, а з ним і братів його Кия й Щека. Усі вони стали горами…
    А подруги Дани — Десна й Либідь — наповнили своїми сльозами Дніпро. Особливо сумувала Либідь, тому й заслабла, захиріла й пересохла через тисячу літ…
    Так розповідає про народження Дніпра-Славути дід Микула. Чи сам він вигадав цю казку? Чи нашепотіло її чисте й прозоре джерельце? Чи проспівали сині хвилі могутньої ріки? Що тут вигадка, а що правда? Сам оповідач цього не скаже. Бо й сам він зрісся з життям ріки, її вічною правдою й благословенною легендою (За О.Дмитренком; 365 сл.)

    • Дібрати синоніми до слів драгва, пручатися, нуртувати
    • Скласти план (орієнтовний):
      І. День і ніч може розповідати старий про народження джерела.
      ІІ. Як народився Славута.
      1. Веси викрали князівну-полянку.
      2. Клятва ненародженому синові.
      3. Втеча.
      4. Даремна радість лютого Ятаги.
      5. Завирувало джерело.
      6. Закам’яніли серця трьох воїнів.
      7. Сльози вірних подруг князівни.
      ІІІ. Що тут вигадка, а що правда?
    • Написати докладний переказ.

    2. Залізняк

    Це був кремезний козак середнього віку, в багатому жупані з кармазину. Обличчя його не вражало красою, але хто хоч раз бачив ці полум’яні іскристі очі, цей орлиний ніс і розмаяні вуса, той ніколи міг забути їх. І постать, і хода козака виказували владну силу. Погляд темних очей був такий гострий, що проникав до найпотаємніших куточків серця.
    При появі запорожця на дворищі Лаври сталося помітне пожвавлення. “Залізняк! Полковник Залізняк!” — загомоніли навкруги.

    Увійшовши до церкви, козак підійшов до ченця, що продавав свічки. Той, побачивши полковника, зблід і опустив очі.
    — Що це? — подумав Залізняк, придивляючись до ченця. — Нечувана подібність, гра уяви? Щоб славний козак Найда, котрого вже два роки вважали загиблим, опинився ченцем у монастирі?
    Незважаючи на те, що кругом товпилися люди, Залізняк знову проштовхався до ченця. Той показав рукою на довгі одноповерхові будинки і сам пішов уперед. За ним рушив Залізняк. Підійшовши до будівлі, чернець відчинив вузькі двері. Слідом за ним полковник увійшов до келії.
    То була тісна, низька кімната з маленьким гратчастим вікном. У кутку стояв топчан, біля віконця притулився збитий з дощок стіл, на якому лежали дві-три книги в товстих шкіряних оправах. Перед образами блимала лампадка. Усе було таке суворе й убоге, що серце Залізнякове стислося від думки, що його юний товариш доброхіть ув’язнив себе в цій тісній домовині.
    — Сідай, пане полковнику, — промовив чернець. — Прости мене сам і проси простити усе наше славне товариство за те, що сховався я в цій обителі. Мрець я, умерла моя душа, бо бачу, що ніщо не врятує Україну! Немало пережив я горя, поки переконався в тому. Що можуть зробити наші поодинокі повстання? Душа шукає волі й визволення, а не буйних наскоків! З Богом не сперечаються. Коли прирік нас Господь на загибель, треба скоритись Його волі…
    — Звідки ти знаєш, Найдо, Господню волю? — грізно мовив Залізняк. — Господь милосердний: він лихом тільки випробовує нас. Скоритися? Не для козака вигадане те слово! Ганьба вічна тому, хто промовить його! Настав час, коли навіть діти мусять виступити на брань! Якщо кращі сини України з’єднаються, стануть, мов скеля, навколо одного з прапорів, тоді й кволі стануть міцні, й вівці перекинуться на левів! А надія воскресне! Скинь рясу, дай війнути тобі в обличчя вільному степовому вітрові! Надія знову повернеться до тебе. Живий Бог і жива душа наша!
    Легенький стук перервав слова полковника. Монастирський служка, шанобливо вклонившись, сказав, що в трапезній чекає ігумен Мотронинського монастиря. Полковник глянув на Найду, сумно похитав головою і, взявши шапку, вийшов з келії. (За М.Старицьким; 400 сл.)

    • Пояснити лексичне значення слів кармазин (старовинне, темно-червоне дороге сукно), келія, лампадка, ігумен (управитель чоловічого монастиря).
    • Дібрати синоніми до слів кремезний, гратчастий, брань, трапезна.
    • Скласти план (орієнтовний):
      І. Ставний, кремезний козак.
      ІІ. “Залізняк”, — загомоніли навкруги.
      ІІІ. Зустріч у храмі.
      1. Щоб славний козак опинився в монастирі?
      2. Залізняк проштовхався до ченця.
      3. Рушили до будівель.
      ІV. V чернечій келії.
      1. Тісна, низька кімната.
      2. “Простіть!”
      3. “Ніщо не врятує Україну…
      4. “Не для козака слово “скоритися”!
      5. Надія воскресне.
      V. На полковника чекають.
    • Усно переказати текст.

    3. Марко Вовчок у Парижі

    Видавець був елегантний, з благородною поставою чоловік, справжній француз. Волосся трохи посивіле, обличчя ще гарне, хоч і не молоде. Воно могло б видатися суворим і гордовитим, якби не добрі очі.
    Запросивши гостю сісти, він уважно дивився на неї. Жінка молода. Вродива? Це щось більше за вроду. Не схожа на парижанку, хоч і говорить бездоганною французькою. В неї немає грайливості й кокетування парижанок.
    Гостя говорить, що зробили переклад власного твору “Кармелюк” французькою мовою. Поки що це тільки підрядник, аби можна було зрозуміти зміст. Якщо твір підійде видавництву, то вона попрацює над перекладом ретельніше.
    Видно, що це ділова, роботяща людина, і видавець це одразу зрозумів. З таким приємно мати справу.
    П’єр-Жуль Етцель був природженим видавцем. Винятковим видавцем.
    У чому талант видавця? Відчути, що потрібно читачам. Відчути передові ідеї доби. Відчути талант у скромному молодому письменнику і, пішовши на ризик, підтримати його. Згуртувати навколо видавництва талановитих митців.
    Ось нещодавно приніс йому дещо несподіваний роман не відомий нікому Жуль Верн. У романі дивно переплетені наука й фантастика, і все це осяяно благородними, гуманними пошуками вчених, дослідників, мандрівників, і все викладено в гострому сюжеті.
    Син Етцеля, підліток Жуль, прочитав не відриваючись. Етцель-батько переконаний: книги Жуля Верна будуть читати і дорослі, і молодь, і діти. Його романи поширюватимуть кругозір кожного підлітка, прилучатимуть до новин науки, виховуватимуть бажання невтомної праці, пошуків. Видавець уклав з молодим Верном угоду — на двадцять років. По роману на рік!
    Саме тепер Етцель взявся до організації журналу для дітей і юнацтва. А що, якщо у роботі журналу візьме участь і ця молода письменниця? Вона зможе перекладати власні твори французькою, а французькі книги — російською!
    Наступного дня Марія Олександрівна сіла за переклад французькою двох своїх казок для дітей: “Дев’ять братів і десята сестриця Галя” і “Невільничка”. Вона робила переклад швидко й легко, адже сама була господинею своїх вигадок, образів, сюжету.
    Їй так хотілося, щоб тут, у Франції, дізналися про незнану Україну, знали, що є такий одчайдушний народ, є такий могутній Дніпро, й наддніпрянські гори, і чудові ліси й степи. (За О.Іваненко; 330 сл.)

    • Пояснити лексичне значення слів підрядник, угода, сюжет, кокетування.
    • Дібрати синоніми до слів угода, винятковий, бездоганний, елегантний.
    • Скласти план (орієнтовний):
      І. Це був справжній француз.
      ІІ. Що запропонувала гостя.
      ІІІ. Етцель був винятковим видавцем.
      1. У чому полягає талант видавця.
      2. Угода з молодим жулем Верном.
      3. Задум створити журнал.
      ІV. Марія перекладає казки.
      V. Як хотілося, щоб дізналися про Україну!
    • Написати переказ тексту.

    4. Ксил на галявині

    Якось осіннього дня я вирушив на полювання. Задумавшись, спіткнувся об корінь і, падаючи, вдарився головою об стовбур дерева.
    Прийшовши до тями, я побачив, що стоїть темна ніч. Спираючись на рушницю, підвівся. Тут місяць визирнув із-за хмари, і я побачив посеред галявини щось високе, продовгувате й чорне.
    Почувся стогін. Не гаючись, я вихопив з мисливської сумки ліхтар і кинувся вперед. Це був професійний рефлекс, адже я лікар. Переді мною був розчинений люк, що вів усередину невідомого металевого предмета.
    Увійшовши, я ступив крок і роззирнувся навкруги. У стіни шестигранної кімнати діаметром метрів з п’ять було вмонтовано безліч невідомих мені пристроїв. Посередині приміщення у вузьких кріслах лежало троє істот, мертвих або непритомних.
    Це не були люди. Людей вони нагадували лише загальними рисами: мали видовжене тіло з двома ногами й руками, круглу голову. Проте ноги були тонкі й надзвичайно довгі, широкі кисті рук мали по сім пальців. Привертало увагу сліпучо біле волосся. Шовковиста шкіра дивних істот мала ніжно-зелений відтінок. Тіла прибульців щільно облягав зелений одяг.
    У одного був відкритий перелом руки. Кров цебеніла з рани, розпливаючись по підлозі темно-зеленою плямою.
    Несподівано той, що був ближче до мене, розплющив очі. Побачивши свого товариша, що стікав кров’ю, він втупив погляд у мене. Я відчув, як у мозок проникають чужі, але чіткі думки. Мій співрозмовник мовчки запитував, чи в змозі я допомогти.
    Я кинувся до пораненого і, видобувши з кишені хусточку, наклав джгут.
    Дивну ніч я провів серед прибульців, до ранку накладаючи зеленим істотам пов’язки на рани.
    Усього прибульців було десятеро. Думки вони передавали поглядом. Проте коли хоч трохи віддалялися одне від одного або не дивилися в лице, вони все ж змушені були говорити. Їхнє мовлення являло собою чергування свистячих звуків різної тональності.
    Думки іссів — так називали себе зелені гості — оповили мене. Я дізнався, що їхній ксил, тобто літальний апарат, учора був обстріляний землянами. А вони ж хотіли лише встановити з нашою планетою контакт! Прикро, але іссам довелося покарати нападників.
    Полагодити свій ксил іссам не важко: земляни неспроможні завдати йому серйозної шкоди. Тепер ісси змушені повернутися до своєї галактики: закон забороняє їм контактувати з планетами, на яких використовується зброя. Як жаль, що в нашому світі поряд з цивілізацією уживається варварство!
    Ісси натхненно лагодили свій ксил. Я відчув, що їм не до мене. Відчинивши люк, я озирнувся. У світло-зелених поглядах іссів я прочитав лагідну вдячність. Тактовно й мудро ісси приховували від мене своє розчарування Землею. (За Ф.Карсаком; 390 сл.)

    • Пояснити значення слів галактика (космічна ситема, що складається з зір, зоряних скупчень), рефлекс (реакція органзіму на подразнення), цивілізація (рівень суспільного розвитку матеріальної й духовної культури; сучасна світова культура, прогрес, освіта), варварство (перен. рунування культурних цінностей).
    • Назвати вжиті в тексті авторські неологізми (ксил, ісси), слова іншомовного походження (контакт, діаметр тощо)
    • Скласти план (орієнтовний):
      І. Невдале полювання.
      1. Несподівана травма.
      2. Щось чорне на галявині.
      3. Спрацював професійний рефлекс.
      ІІ. Усередині ксила.
      1. Шестигранна кімната.
      2. Це не були люди.
      3 Поранений.
      4. Мовчазне спілкування.
      ІІІ. Допомога пораненим.
      ІV. Невдача прибульців.
      V. Тактовність іссів.
    • Письмово переказати текст, замінивши першу особу на третю.

    Урок № 59. Повторення вивченого про художній стиль. Тексти для усного та письмового переказу тексту художнього стилю. Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Повернутись на сторінку Українська мова. 9 клас. Конспекти уроків

    Комментарии закрыты.