УРОК № 58. Тема. Павло Тичина. Життєвий і творчий шлях. Збірка «Сонячні кларнети». Уроки української літератури, 10 клас

    УРОК № 58. Тема. Павло Тичина. Життєвий і творчий шлях. Збірка «Сонячні кларнети». Уроки української літератури, 10 клас

    Мета: розкрити учням умови, в яких формувався поет, охарактеризувати основні мотиви його творчості, трагізм творчої долі митця; розвивати усне мовлення учнів, навики виразного читання поетичних творів; виховувати в учнів любов до рідного краю, формувати естетичні смаки.

    Обладнання: портрет П. Г. Тичини, виставка його творів та творів про поета.

    ХІД УРОКУ № 58. Тема. Павло Тичина. Життєвий і творчий шлях. Збірка «Сонячні кларнети». Уроки української літератури, 10 клас

    І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАННЯ ШКОЛЯРІВ

    1. Оголошення теми, мети, завдань уроку.

    2. Епіграф до уроку:

    Ах, скільки радості, коли ти любиш землю,
    Коли гармонії шукаєш у житті.
    Павло Тичина

    II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ

    1. Вступне слово вчителя.
    Сьогодні ми починаємо вивчення творчості Павла Тичини — відомого українського поета, неповторного, не схожого на жодного із митців світової літератури, і разом з тим поета трагічної долі, бо, як писав В. Стус, «в історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу, коли б поет віддав половину свого життя високій поезії, а половину — нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням».

    2. Учнівські повідомлення.
    1) «Дитячі та юнацькі роки поета».
    2) Літературний монтаж «Павло Тичина — співець народу України».

    Ведучий.
    Павло Григорович Тичина… Окраса й гордість нашої літератури. Обдарована особистість, багатопланова і змістовна…

    Ведуча.
    Поет. Публіцист. Критик і історик літератури. Перекладач. Редактор. Видатний громадський і державний діяч. Академік. Лауреат. Депутат. Міністр. І все це одна людина. Та ми все ж не певні, що назвали всі аспекти багатогранного життя і діяльності Павла Тичини, всі галузі, куди сягав його розум і до чого бралася рука.

    Ведучий.
    Ми знаємо Тичину як новатора української поезії. А ще як сердечну, чуйну людину, що вражала всіх благородством душі і винятковою скромністю.

    Ведуча.
    У великому серці поета жила безмежна любов і трепетна ніжність до України. Девізом творчості його було: «Тобою хочу я звучати, народе рідний, любий мій!».

    1-й учень.
    За всіх скажу, за всіх переболію,
    я кожен час на звіт іду, на суд.
    Глибинами не втану, не змілію,
    верхів’ями розкрилено росту.

    2-й учень.
    Я завше там, де труд, де людно,
    де разом: думка й почуття.
    Без чистоти творити трудно,
    без творчості — нема життя.

    3-й учень.
    Бо не в собі я, а увесь — на людях,
    бо все моє — чи зблизька, чи здаля.
    Тому — земля кипить, як серце в грудях,
    І серце стогне, як уся земля.

    Ведуча.
    Хвала поетові, що слово — зброю
    В огнях боїв проніс, як вірний син,
    Хвала творцю, що в повному розвої
    Крильми торкається гірських вершин,
    І творчий піт, і труд, і пісню величаву
    Уплів в народну невмирущу славу.

    1-й учень.
    Ми бачимо залиті сонцем простори землі і говоримо словами Павла Тичини: «Батьківщина! Що миліше, як земля оця свята».

    2-й учень.
    У добу лихоліття і героїчного подвигу народу у Другій світовій війні Тичина проголосив: «Перемагать і жить!».

    1-й учень.
    Коли народ-богатир здобув перемогу над фашизмом, поет знайшов новий зміст у житті Вітчизни-трудівниці, висловивши його віршовим рядком: «Труд переростає у красу».

    2-й учень.
    Нині, коли відроджуються народні традиції, національна культура, рідна мова, яскравішими барвами сяють слова Павла Тичини: «Квітни, мово наша рідну».

    Ведучий.
    Поетична збірка Павла Тичини «Сонячні кларнети» — це гімн праматері природі, хвала життю, невгасима віра в майбутнє, очікування чогось радісного, дужого, молодого.
    (Звучить пісня «Гаї шумлять» на слова П. Тичини, музика Г. Майбороди.)

    Ведуча.
    Переможно звучать над Україною та й над цілим світом сонячні акорди поезій П. Тичини.
    (Звучить пісня «Ми дзвіночки, лісові дзвіночки» на слова П. Тичини, музика В. Верховинця.)

    Ведучий.
    Про Павла Тичину написано сотні статей, видано десятки наукових праць. А сам він сказав про себе так:

    1-й учень.
    Глибинним будучи і пружним, чужим і чуждим рідних бродів, я володію арко-дужним перевисанням до народів.

    2-й учень.
    Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.

    3-й учень.
    Закріпляймо ж ми свободу!
    Бережімо батьківщину!
    Бережімо честь народу —
    найкоштовнішу перлину.

    1-й учень.
    Розцвітай же, слово,
    І в родині, і у школі,
    й на заводі, і у полі
    пречудесно, пречудово —
    розцвітай же, слово!

    Ведучий.
    В поколіннях
    я озвуся,—
    не згорю
    і не загасну, —
    мов огні електробуду…
    І в майбутню
    пору ясну
    в пісні знов явлюся.
    Й буду —
    в людях жити буду.
    Ведуча.
    Голос могутній
    Павла Тичини
    через десятки морів і рік
    вітром летить
    по землі України
    вітром весняним і юним навік.

    III. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

    Лекція вчителя.
    Кажуть, що поет починається, як і річка,— з джерела. Павло Тичина своєю першою збіркою «Сонячні кларнети» увійшов в українську літературу як весняна повінь — безмежна й безберега. Чи мап він своє джерело? Так! Це волелюбний рідний край, напоєна мудрістю і силою древня загадкова Чернігівська земля, чарівна мова зем ляків, які говорили, як співали, сплітаючи воєдино мову і мелодію.
    Кажуть, що поети розквітають раз на віку. Якщо це так, то П. Тичина розцвів у молоді роки. Його збірки: «Сонячні кларнети» (1918), «Замість сонетів і октав» (1920), «Плуг» (1920), «В космічному оркестрі» (1921), «Золотий гомін» (вибране, 1922) — це справді висока поезія.
    Однак, починаючи з 30-х років, з П. Тичиною відбулася дивна метаморфоза: він став складати пісні, гімни, вірші, які прославляли тоталітарні порядки. Червоне колесо терору набирало дедалі більшого розмаху: сталінські концтабори, розстріли відомих культурних діячів, як «ворогів народу». А П. Тичина, осяяний німбом таланту, стояв на видноті, безпомічний, тендітний і скромний. Від природи лагідний і тихий, він просто не був здатен на серйозний протест, боявся сказати вголос те, що відчував у душі. До того ж довгі роки творчість Тичини розглядалася в радянському літературознавстві дуже однобоко — як поета комуністичної тематики. Це робилося свідомо, щоб люди забули Тичину — тонкого лірика, творця незрівнянних за своєю красою і задушевністю поезій.
    Витоки трагедії таланту П. Тичини — у безправності народу, у відсутності індивідуальної свободи творчості. В інших умовах це був би геній із геніїв, але доля поета склалася нещасливо. Тому, якщо вдатися до народної образності, можна сказати, що Тичина — мов «зламана калина».
    Знайомлячись із життям і творчістю П. Тичини, ми будемо говорити про високу поезію митця, яка дає підстави вважати його одним із найкращих українських ліриків XX століття.
    А сьогодні на уроці мова піде про одну з найкращих, найпоетичніших збірок П. Тичини «Сонячні кларнети».

    Записати у зошити:
    Ця чудова книжка, була й залишається подією в історії українського письменства… Лірика цієї книжки — щире золото… Взяти відразу такий рівень поетичної досконалості не кожному дано…
    Збірка «Сонячні кларнети» вражає гармонійним поєднанням музики, барв, звуків природи, сонця. Це справжній гімн життю, пісня ніжності, радості й суму. Вишукані, ніжні й тонкі, барвисті й мелодійні вірші зачарували весь світ. Ви вже знайомі з багатьма поезіями збірки: «Хор лісових дзвіночків», «А я у гай ходила», «Гаї шумлять» — отже, ваше естетичне чуття мало підказати вам, що ці твори — незрівнянний сплав звуків, музики, точного художнього малюнку.
    Б. Якубський

    1) Загальна характеристика збірки «Сонячні кларнети».
    Збірйа «Сонячні кларнети» вийшла друком у 1918 році. У віршах її поєдналися дві музи — Музика і Поезія з братом Живописом. Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами. Назва збірки — поетичне вираження авторського розуміння гармонії Всесвіту. До неї П. Тичина включив 44 найкращі свої твори, які умовно можна поділити на три тематичні групи.
    До першої належить лірика з пейзажними і любовними мотивами. Це музичні, граційні, живописні вірші: «Гаї шумлять…», «Десь надходила весна…», «Не дивися так привітно…», «Подивилась ясно…», «О панно Інно…», «Туман», «Сонце», «Вітер», «Дощ», «Пастелі» (цикл) та ін. Поезії вражають красою образів і чуттям природи.
    Друга група — вірші про народне горе, спричинене Першою світовою війною. «Хтось гладив ниви…», «Іще пташки…» У них відчувається нова експресивно виражена емоційна тональність. Поет майстерно передає найтонші настрої і почуття:

    І враз — роздерлась пополам завіса! — Тиша… Мертва…
    Метнувсь огонь: розцвівсь, розпавсь — аж води закипіли!
    І полилася піснь, принеслась жертва.
    Курять шляхи, біжать, біжать… Рвуть вихори, як жили,
    Рідке коріння верб старих, що моляться в сльозах.
    А трави — плакати не сміють. Ідуть потужні сили! Морок. Жах…
    («Іще пташки…»)

    Третя група тематично поєднується з другою: Україна і революція. Тут, як і в попередніх творах, Павло Тичина — передовсім гуманіст, який, глибоко вболіваючи за трагічну долю свого народу, показує революцію в її страшній суті:

    Одчинились двері —
    Горобина ніч!
    Одчинились двері —
    Всі шляхи в крові!
    Незриданними сльозами
    Тьмами Дощ…
    («Одчиняйте двері…»)

    У поезію цих років вплітаються образи чорного ворона, що крячо на лихо, смерть, вороного вітру, громових хмар:

    Глянь, сонце, як дитя,
    А в селі голод!
    Ходять матері, як тіні —
    Вороний вітер…
    На чужині десь ген-ген
    Без хреста; ворон…
    Будьте прокляті з війною! —
    Вороний вітер…
    («По блакитному степу…»)

    Письменник з позицій власного розуміння добра і зла, справедливості і народної моралі осмислює, що несе революція рідному народові.
    Другу і третю групу поезій можна об’єднати за провідним мотивом обох — вболіванням за Україну. Значну частину творів написано між двома революціями (Лютневою і Жовтневою). У них звучать кассандрівські пророцтва — застереження нових трагедій:

    Із долин до неба
    Простяглися руки:
    О, позичте, грози.
    Зливної блакиті!
    Враз Вниз Впали краплі крові! Впали краплі крові! … … .
    Смерть шумить косою! Смерть шумить косою…
    («На стрімчастих скелях…»)

    Гіркі передбачення справдилися. Україна після каральних походів на неї військ Муравйова і масових полтавських розстрілів (1918 р.), голоду (1921 р.), жахливих акцій приборкання непокірних селян стоятиме вже по коліна в крові.
    2) Аналіз поезій збірки.
    а) «Ви знаєте, як липа шелестить?» Поезія належить до жанру пейзажної лірики. Як відомо, ліричні пейзажі — це своєрідна форма художнього пізнання людської душі. Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить?..» — пейзаж-паралелізм, що нагадує фольклорні твори, де картини природи пов’язані з душевними настроями, а події людського життя часто виступають як паралель до явищ природи. Ось і в цій поезії відчутна єдність пейзажного образу і ліричного настрою. Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається всією силою барв, мелодій, голосів рідної землі. Картини природи і людські почуття чергуються:

    Ви знаєте, як липа шелестить
    У місячні весняні ночі?—
    (Пейзажний етюд)

    Кохане спить, кохана спить, у
    Піди збуди, цілуй їй очі.
    (Переживання ліричного героя Кохана спить…)

    Риторичні запитання (Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? Ви знаєте, як сплять старі гаї?), риторичні окличні речення (А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!) привертають увагу до краси весняної ночі, готують до сприйняття наступної картини.
    б) «О панно Інно…». Вірш «О панно Інно…» складається всього з двох восьмирядкових строф (рівновеликі ямбічні рядки скріплені двома римами), а скільки в ньому трепетного почуття, ніжності! Звичайні прості слова набраЛи особливої ритмічності і мелодійності, заграли, як відшліфований алмаз барвистою гамою злотоцінної любові й ніжності.
    (Звучить грамзапис поезії в акторському виконанні.)
    Станіслав Тельнюк у літературно-критичному нарисі «Червоних сонць протуберанці» про цей вірш писав: «Кожне слово — мов клавіш. Кожне слово — мов інший звук, інший настрій. Все йде на нюансах. Цнотливо. Чисто. Без жодного зайвого слова, яке здатне зіпсувати все враження. Вірш — мов кришталевий палац, де все просвічує навколо і де не треба ні барви, ні звуку — все це замінює благородство граней чистого скла…
    Для таких поезій потрібен колосальний заряд почуттів. Такі поезії не пишуться щодня. Нйвіть Павлом Тичиною».
    Для вираження глибокого драматизму ліричного почуття автор майстерно використовує взаємодію елементів музики та живопису. Він двічі звертається до зорових образів. Білим кольором зимового пейзажу («сніги») підкреслюється самотність героя, який страждає від кохання. А думка-згадка, що любов загублено, подається у супроводі промовистої деталі — «Цвіли луги». Музикальність, яка йде від логічних, ритмічних і психологічних пауз, обірваних і номінативних речень (Вікно. Сніги… Зимовий вечір. Тиша. Ми.), від цілої системи фонологічних засобів і синтаксичних повторів та зорової образності, надає поезії великої естетичної цінності. Переживання героя такі глибокі, що зорові враження переплавляються в музичні і навпаки, слухові — в зорові. Наприклад: Я ваші очі пам’ятаю, як музику, як спів (зорові перейшли в музичні); І раптом небо… шепіт гаю… О ні, то очі Ваші (музичні перейшли в зорові).
    Вірш має автобіографічну основу: 20-річний П. Тичина був палко закоханий в Поліну Коновал — дочку чернігівського поета і драматурга І. О. Вороньківського, який мав ще одну дочку — Інну. Поліна — перше кохання П. Тичини. Переконавшись, що дівчина його не любить, перестраждавши і перемучившись, молодий поет написав поезію «О панно Інно…» і подарував її сестрі Поліни.
    в) «Арфами, арфами…»
    (Звучить поезія у грамзаписі або у виконанні підготовленого учня.)
    Вірш складається з чотирьох строф. У першій змальовано прихід весни. Поет подає дивної краси живописний портрет цієї пори року: «Йде весна запашна, квітами-перлами закосичена».
    Весна Тичини дуже схожа на дівчину Весну на картині Сандро Боттічеллі, струнку юнку в розкішному світлому вбранні, оздобленому витканими ніжними квітковими узорами. Її золотисто-пшеничне волосся уквітчане вінком із квітів. На лебединій шиї — різнобарвна гірлянда. Юне обличчя смутне й мудре, тонкі руки підтримують троянди, які падають, а ноги потопають у темно-зеленому трав’яному килимі. Як і Сандро Боттічеллі, Тичина читає книгу природи очима мрійника і хлібороба. Отож Весну він бачить з «колосом вій».
    Друга строфа віщує грозу картиною хмар-дум, якими вкривається небо. У третій — ліричний герой милується весною, що дзвенить потічками і співом жайворонка. В останній строфі в артистичній асоціативно-образній формі розкривається піднесений душевний стан героя, який звертається до коханої із закликом відкрити своє серце весні.
    Композиції кожної строфи відповідає певна структура фрази з виділенням найважливіших слів-епітетів. Вони виносяться на кінець речення і віршованого рядка (самодзвонними, ніжнотонними, перламутровий), символічні за змістом і важкі в евфонічному відношенні, а до того ж ще займають інверсійні позиції.
    Головні, ударні рядки поезії закінчуються чоловічими римами, наповнюючи енергією й усі інші рими. Для надання урочистості, розкотистості поет майстерно використовує голосні звуки. Наприклад, у першій строфі звука, яким розпочинається вірш:
    «Арфами, арфами… Йде весна Запашна» — створює ілюзію широти, лункості, розложистості. Звуки а і о — музичні крила цієї поезії.
    Вірш написаний кількома розмірами, що створює дивну музикальність і тонку мелодійність, які відзначалися ще літературознавцями 20—30-х років.
    «Арфами, арфами…» вражає не тільки гармонійністю звуків, а й чарівними живописними картинами, змальованими талановитим митцем. Передусім це поетичний портрет закосиченої весни, в якому є весь спектр райдуги. А далі сріблястий тон («квітки-перли»), переплітається з голубим кольором, що допомагає поету лірично виразити романтичну задуму. Живописна палітра збагачується, з’являються нові тони: золотисті, блакить, перламутровий, вогневий. Кольори поєднуються, виграють різними відтінками, допомагаючи відтворити складний спектр почуттів юної закоханої душі.
    Добре обізнаний із суміжними з поезією видами мистецтва — музикою, живописом, Тичина як ніхто розумів величезні можливості їх взаємодії. Поет намагався передати в поезії своє чуттєве сприйняття світу. Навіть у назві збірки поєднуються зоровий образ («сонячні») і музичний («кларнети»), а для поезій таке поєднання дуже характерне: зелений гімн, в чорному акорді, арфами золотими, голосними, самодзвонними, і звучить земля, як орган, ритми соняш ника, коливалося флейтами там, де сонце зайшло, подивилась ясно — заспівали скрипки, співає стежка на город, золотий гомін.
    Слід зазначити, що принцип синтезу живописності і музичності, одну з граней новаторської поетики Тичини, формував його вчитель в царині естетики — Михайло Коцюбинський. Це в нього навчився молодий поет користуватися малярською і музичною термінологією для визначення літературних творів («Пастелі», «Енгармонійне»). А сам Коцюбинський називав свої новели образками, етюдами, акварелями.
    У збірці відчутний вплив кількох художніх стилів символізму, імпресіонізму, реалізму. Складна і філософська проблематика збірки. Автор порушує в ній глибокі філософські проблеми:
    людина і світ;
    людина і природа;
    мистецтво і життя;
    ідеал гармонії людини з природою і Всесвітом;
    протест проти війни і жорстокої дійсності;
    відтворення романтичного ідеалу національного визначення.

    IV. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
    Підручник, теоретичний матеріал; написати відгук на одну з уподобаних поезій збірки «Сонячні кларнети». (З тих, що не аналізувалися в класі.); вивчити напам’ять вірш «Ви знаєте, як липа шелестить?».

    УРОК № 58. Тема. Павло Тичина. Життєвий і творчий шлях. Збірка «Сонячні кларнети». Уроки української літератури, 10 клас

    Повернутися на сторінку Конспекти уроків української літератури, 10 клас

    Комментарии закрыты.